Бібліографічне посилання: Грузін Д.В. ЛЮЦЕНКО Олександр Юхимович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lyutsenko_O_Yu (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЮЦЕНКО Олександр Юхимович (1807–28.01.1884) – археолог, музеєзнавець. Син письменника Ю.Люценка (1776–1869; виходець з Гетьманщини). Закінчив Ін-т Корпусу інженерів шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі. Захоплювався нумізматикою, створив колекцію давньогрец. монет. 30 травня 1853 призначений директором Керченського музею старожитностей. У Керчі Л. жив в одній з кімнат будинку, що належав музеєві, разом з молодшим братом Юхимом (останній виконував при музеї обов'язки лаборанта, а також готував публікації за результатами досліджень). Під його кер-вом були відкриті чи додатково обстежені кургани: поблизу Керчі – Юз-Оба, Мелек-Чесменський курган, Золотий курган, Темир-Гора; на Таманському п-ові – кургани Васюринської гори, Велика і Мала Близьниця, Артюховський; у Катеринославській губернії – Олександропільський курган, біля Феодосії – бл. 20 курганів. Проводилися також розкопки на городищах Німфей і Тірітака в околицях Керчі, Фанагорія – на Таманському п-ові; було відкрито кілька розписаних склепів на г. Мітридат. Л. доклав багато зусиль для збереження в Керчі антич. пам'яток – Царського кургану і Мелек-Чесменського кургану. 1871 отримав чин дійсного статського радника. 1874 брав участь у 3-му Археол. з'їзді в Києві (див. також Археологічні з'їзди). 1878 вийшов на пенсію за станом здоров'я.

Знайдені ним під час розкопок речі (у т. ч. скіфські; див. Скіфи) поповнили колекції Ермітажу (Санкт-Петербург) і Керченського археол. музею. Оцінюючи його діяльність на посаді директора музею, голова Імператорської археол. комісії С.Строганов зазначив: "В лице Александра Ефимовича мы имеем опытного археолога, который в течение почти 25 лет ревностно и неутомимо с полным знанием дела и необыкновенным успехом производил археологические раскопки в Крыму и на Таманском полуострове, обогатившие Эрмитаж целым рядом интереснейших художественных произведений Древнего мира".

Нагороджений орденами св. рівноапостольного кн. Володимира 4-го і 3-го ст., св. Анни 3-го і 2-го ст., св. Станіслава 1-го ст., бронз. медаллю в пам'ять про Крим. війну і Відзнакою безперервної служби за 30 років.

Останні роки життя мешкав у м. С.-Петербург, просив надати йому ділянку землі в Криму, поблизу давньогрец. поселень, однак не дочекався позитивної відповіді.

П. у м. С.-Петербург, похований на Смоленському кладовищі.