Бібліографічне посилання: Варварцев М.М. МАДЗІНІ (Mazzini) Джузеппе [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Madzini_D (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАДЗІНІ (Mazzini) Джузеппе (22.06.1805–10.03.1872) – італ. мислитель і революціонер, ідеолог і керівник республікансько-демократ. руху в період нац. визволення та об'єднання Італії. Н. в м. Генуя (Італія). Навч. в Генуезькому ун-ті. Політ. діяльність розпочав у лавах карбонаріїв, за що був ув'язнений і потім змушений емігрувати. 1831 заснував у Марселі (Франція) революційно-демократ. т-во "Молода Італія", 1834 у Швейцарії – міжнар. орг-цію республіканців "Молода Європа", які під його проводом вели боротьбу проти абсолютистських режимів (див. Абсолютизм) у різних країнах, в т.ч. в Україні (Одеса, Львів, Київ та ін.). Від 1837 перебував у Лондоні (Велика Британія). М. відіграв провідну роль у революції 1848–49 в Італії (див. Революції 1848–1849 в Європі), був тріумвіром Рим. республіки. Після її падіння повернувся до Лондона, де сформував Європ. демократ. центр. к-т (1850), до якого увійшли емігранти різних країн. 1853 організував Партію дії, яка взяла участь у підготовці військ. експедиції Дж.Гарібальді на італ. Південь (1860), що зумовило масовий рух допомоги визвол. армії і приїзду іноз. волонтерів, зокрема з України.

М. сформулював й послідовно відстоював концепцію політ. самостійності національностей, був рішучим противником імперій і панування одних народів над іншими. Вважав слов'ян. рухи найбільш важливими після італійського для побудови нової Європи – об'єднання вільних і незалежних держав. У зв'язку з цим виявляв великий інтерес до визвол. традицій народів Російської імперії, пропагуючи їх на Заході. У своїй праці "Віра і майбутнє" (1835, Берн, Швейцарія) високо оцінював діяльність Б.Хмельницького на чолі національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. (див. Національна революція 1648–1676), коли "простолюдини в Литві, Галичині, Україні бурхливо виявляли надію на свободу". У публічних виступах в Англії, присвячених пам'яті борців за свободу, не раз покликався на рух декабристів (див. Декабристів рух в Україні), діяльність Ш.Конарського – свого соратника, керівника таємної орг-ції "Співдружність польського народу", осередки якої діяли в містах і містечках Правобережної України. Ідеї М. впливали на формування й перебіг визвол. рухів та утворення нац. д-в і демократ. інституцій у світі в 19–20 ст. Його вчення знайшло віддзеркалення в ідейно-політ. платформі Кирило-Мефодіївського товариства в питаннях про форми і методи захисту нац. окремішності, досягнення політ. незалежності України, її роль ініціатора визвол. процесів на Слов'янщині. "Принцип національності" та ін. основоположні думки М. позначилися в 1850–60-х рр. на діяльності Харківсько-Київського таємного товариства, Укр. центр. к-ту та його керівника А.Красовського, котрий зустрічався з італ. лідером за кордоном.

П. у м. Піза (Італія).

На значенні мадзіністського досвіду для політ. розвитку українства наголошував М.Драгоманов. Праці М. і його послідовників вивчаються в наук. та навчально-освіт. закладах багатьох країн Європи, Америки, Азії. В Італії здійснено нац. видання творів М. в 117 т. Від 1996 в Пізі на базі ін-ту "Дім Мадзіні" започатковано міжнар. форуми з істор., правознавчих та ін. проблем спадщини М. і її впливу на політ. думку та практику національно-держ. буд-ва у світі.