Бібліографічне посилання: Дубровіна Л.А. МАЙЄВТИКА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Maevtyka (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАЙЄВТИКА (грец. μαιευτική, буквально – повивальне ремесло; синонім – сократівська бесіда) – один із прийомів сократівського методу встановлення істини, добування прихованого знання, начебто невідомого заздалегідь ані учневі, ані вчителеві. Сократ (469–399 до н. е.) порівнював себе з повивальницею у тім, що хоча сам не може народити ідею, але допомагає народженню знання через діалогову систему спілкування, сприяє встановленню істини, що існує в неявному вигляді, через її "очищення" шляхом спец. мистецьки сформульованих запитань про суть тих чи тих (передусім соціальних) феноменів та ідей. М. вплинула на світогляд Платона (428/27–348/47 до н. е.) як учня Сократа та його вчення. Завжди виступає поряд з ін. прийомами сократівського методу: іронією, яка оголює суперечність, або незнання; індукцією, що на підставі знання про окреме робить висновок про загальне; дефініцією як процесом більшого уточнення поняття.

М. пов'язується з генезою евристики в науці та освіті. У філософії і в логіці має зв'язок з елементарними індуктивними прийомами, пошуком заг. в частковому, самопізнанні; у пізнанні історичному – прийом добування заг. факту-ідеї, від одиничного істор. факту до "соціального" знання та істор. процесу.