Бібліографічне посилання: Гуржій О.І. МАГНАТИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Magnaty (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАГНАТИ (від лат. magnas, magno nati, magnatus – багатій, знатна людина) – аристократи, родовиті великі землевласники (бояри, князі, шляхтичі, пани, старшини та ін.) в Угорщині, Польщі, Литві, Латвії, Естонії, Білорусі, Україні та деяких ін. країнах Європи. У Речі Посполитій "магнатами" також називали вищих духовних осіб та сенаторів або держ. радників ("радних панів"). У певному сенсі цей термін застосовується й до представників великого пром. та фінансового капіталу.

В Україні земельна власність М. почала формуватися в 14 ст., коли її значна частина опинилася під владою польс. і литов. шляхтичів і князів. Протягом 15–16 ст. М. укр. походження були зрівняні урядами Корони Польської й Великого князівства Литовського в правах з польс. і литов. М. Серед М. на укр. землях особливо виділялися могутністю князі, переважно литов. походження: Вишневецькі, Заславські, Корецькі, Острозькі, Четвертинські, Чорторийські. Деякі з них нерідко ставали в рішучу опозицію вищій владі. На серед. 17 ст. М. вдалося захопити в Україні бл. 70–80 % селян разом із землею. Національна революція 1648–1676 ліквідувала старі кріпосницькі відносини (див. Кріпацтво) та магнатські володіння на більшій території Наддніпрянської України. У 18 ст. вони продовжували зберігатися в зх. регіонах. На Правобережній Україні земельна власність М. не тільки відновилася, а й помітно зросла. Унаслідок т. зв. 2-го поділу Речі Посполитої та приєднання Правобережжя до Російської імперії (1793; див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) тамтешніх М. царський уряд зрівняв у статусі з рос. дворянством. У Лівобережній Україні, Слобідській Україні, на півдні України на М. перетворилися представники давніх старшинських родів (див. Козацька старшина), новоявлене панство. Їхні маєтки здебільшого проіснували до 1917. У Західній Україні земельна власність М. (Васильки, Крисківи, Миколаєвичі, Богдановичі та ін.) була ліквідована рад. владою на початку Другої світової війни.