 Бібліографічне посилання: Маньковська Р.В.
МАКАРЕНКО Микола Омелянович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Makarenko_M_O (останній перегляд: 18.03.2022)
 Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
МАКАРЕНКО МИКОЛА ОМЕЛЯНОВИЧ
 |  |
МАКАРЕНКО Микола Омелянович (04.02.1877–04.01.1938) – археолог, мистецтвознавець, музеєзнавець. Н. в с. Москалівка (нині село Роменського р-ну Сум. обл.). Після Лохвицької г-зії навч. в Петерб. школі тех. малювання барона А.Штиглиця, 1902–05 – у Петерб. археол. ін-ті. Свою дослідницьку діяльність розпочав у Ермітажі (нині Держ. Ермітаж – всесвітньо відомий музей у Санкт-Петербурзі, РФ), тісно співпрацюючи з Імператорською Археол. комісією, друкувався в час. "Старые годы", викладав на Вищих жін. архіт. курсах, вивчав мистецьку спадщину М.Ломоносова та Т.Шевченка. Взимку 1919 переїхав до Києва. У складі Софійської комісії та Археол. к-ту досліджував Софійський собор, пам'ятки Київської Русі, Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору (див. Київський Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир). Брав участь в археологічних розкопках Ольвії, Спасо-Преображенського собору в Чернігові, Крейдищанського комплексу поблизу Сум, Маріупольського могильника. 1920–25 – дир. Музею мист-в ВУАН, який відкрив на основі збірок Б. і В. Ханенків (нині це Музей мистецтв імені Б. і В. Ханенків). Багато зробив для збереження і дослідження цих збірок. 1934 заарештований за відмову підписати акт про знесення Свято-Михайлівського Золотоверхого собору, засланий на 3 роки до Казані (нині столиця Татарстану, РФ), де викладав у Худож. технікумі, був консультантом Центр. музею. 1936, після повторного арешту, засуджений на 3 роки і відправлений у виправно-трудові табори у Томськ (нині місто в РФ). 1937 постановою "трійки" засуджений до смерті. Страчений у м. Новоросійськ (нині місто Краснодарського краю, РФ). |
дата публікації: 2009 р.
Праці: - "Художественно-промышленная керамическая школа имени Н.В.Гоголя в г. Миргороде Полтавской губернии" (1900), "Ломоносов и мозаичное дело в России" (1911), "З артистичної спадщини Шевченка" (1914), "Могилы городища Полтавской губернии" (1917), "Музей Мистецтв УАН" (1924), "Чернігівський Спас: археологічний дослід року 1923" (1929), "Мистецтво книги" (1924), "Городище "Монастирище"" (1925), "Орнаментація української книги ХVI–ХVIII ст." (1926), "Скульптура і різьбарство Київської Русі передмонгольських часів" (1930), "Маріупольський могильник" (1938).
Література: - Білодід О.І. Про Макаренка. "Археологія", 1989, № 1
- Граб В.И. Дело Н.Е. Макаренко. В кн.: Вивчення історичної та культурної спадщини Роменщини: проблеми і перспективи. Суми–Ромни, 1990
- Звагельський В.Б. Невтомний у праці (М.О.Макаренко). В кн.: Репресоване краєзнавство. К., 1991.
|
див. також ресурси 