Бібліографічне посилання: Коваленко О.Б. МАКОШИНСЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Makoshynsky_monastyr (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАКОШИНСЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР – правосл. чол. монастир, заснований у серед. 17 ст. київ. воєводою А.Киселем на правому березі р. Десна (прит. Дніпра) неподалік від с. Макошине (нині с-ще міського типу Менського р-ну Черніг. обл.). Перші споруди – Свято-Миколаївська церква і келії – були дерев'яні. 1687–1703 збудовано мурований Свято-Миколаївський собор, 1765 – муровану огорожу, 1772 – трапезну Свято-Петропавлівську церкву з дзвіницею. За огорожею була дерев'яна Спасо-Преображенська цвинтарна церква. 1781 розпочато буд-во нового Свято-Миколаївського собору. 1694–1711 монастирем керував Прізренський митрополит Никодим, який переселився із Сербії в Україну. Монастир мав чималу б-ку. Йому належали маєтності у навколишніх селах Макошине, Киріївка, Масалаївка (останні два села нині Сосницького р-ну), Слобідка (нині село Менського р-ну; усі Черніг. обл.), хутори Пасічний, Гутище, Стан, лісові угіддя, риболовецькі озера, кілька млинів, винокурня, шинок, паромний перевіз на р. Десна. Закритий 1786 у зв'язку із секуляризацією церк. землеволодіння. 1798 споруди було частково розібрано для потреб буд-ва сусіднього Домницького (Думницького) монастиря Різдва Богородиці.