Бібліографічне посилання: Абашина Н.С. МАКСИМОВ Євгеній Володимирович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Maksimov_E_V (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАКСИМОВ Євгеній Володимирович (28.01.1928–02.08.2008) – археолог-славіст, д-р істор. н. (1983), провідний наук. співробітник відділу археології ранніх слов'ян Інституту археології НАН України. Н. в м. Київ. Закінчив Київ. ун-т (1949). 1968 захистив кандидатську, а 1983 – докторську дисертації. З 1949 по 1998 працював в Ін-ті археології АН УРСР (з 1991 – АН України, з 1994 – НАН України).

Сфера наук. інтересів ученого – проблеми слов'ян. етно- та культурогенезу в переддерж. період. Досліджував старожитності Середнього та Верхнього Подніпров'я від рубежу ер (зарубинецька культура) до 8–9 ст. як основу формування ранньослов'ян. к-р, розробляв питання культурно-істор. та соціально-екон. розвитку слов'ян. сусп-ва.

Провів польові дослідження і ввів до наук. обігу матеріали городищ Пилипенкова Гора, Бабина Гора, Монастирок (Черкас. обл.), могильників Дідів Шпиль (Черкас. обл.), Пирогів, Козаровичі (Київ. обл.) та ін.

М. – редактор численних видань, у т. ч. збірників "Археологія" та "Археологічні пам'ятки УРСР". Під його кер-вом захищені 3 канд. дисертації.

Лауреат Держ. премії України в галузі н. і т. (1991).