Бібліографічне посилання: Глизь І.І. МАЛОРОСІЙСЬКЕ ТАЄМНЕ ТОВАРИСТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=MalorosiIske_taemne_tovarystvo (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАЛОРОСІЙСЬКЕ ТАЄМНЕ ТОВАРИСТВО. Уперше чутки про його існування поширилися серед декабристів (див. Декабристів рух), які на допитах 1826 у Слідчій комісії в Санкт-Петербурзі (кн. С.Волконський, С.Муравйов-Апостол, П.Пестель, О.Бестужев-Рюмін, В.Давидов та ін.) свідчили, що про це вони нібито "чули від інших людей". Для перевірки цієї інформації на початку лютого 1826 до С.-Петербурга було доставлено колиш. членів полтав. масонської ложі "Любов до істини" (див. також Масонство) С.Кочубея, Д.Алексєєва і В.Лукашевича, хоча ложа припинила свою діяльність згідно з указом уряду ще в березні 1819. Оскільки обшуки в них нічого підозрілого не виявили, то С.Кочубея і Д.Алексєєва було відпущено 21 березня 1826 без наслідків, а В.Лукашевича допитано. Останній у відповідях на запитання і на очних ставках в Слідчій комісії (13, 17, 27, 28 лютого та 3, 13 травня 1826) рішуче заперечував факт існування М.т.т. і свої особисті зв'язки з польс. патріотичними орг-ціями. Слідча комісія записала у своєму щоденнику про перші допити В.Лукашевича: "У відповідях здавався не відвертим і навіть суперечив сам собі", хоча визнав своє входження до полтав. масонської ложі й те, що знав про існування таємних т-в у Росії та Польщі, але до них не вступав.

Слідство встановило, що В.Лукашевич відкинув пропозицію кн. С.Волконського і С.Муравйова-Апостола стати членом Пд. т-ва, попередивши їх про можливі переслідування. В.Лукашевич також заперечив свідчення С.Муравйова-Апостола про їх дискусію на тему щодо встановлення респ. правління в Росії та нагадав, що співрозмовника-декабриста цікавили тоді лише його можливі зв'язки з поляками. Фактично слідство з приводу чуток про заснування в Малоросії таємного т-ва зайшло в глухий кут, а тому Слідча комісія постановила, що звинувачувати В.Лукашевича у створенні М.т.т. "нема ніяких підстав". В.Лукашевич був звільнений, однак його вже не обрали маршалком Переяслав. повіту, адже ним він був 1812–26, а далі (до 1832) він перебував під наглядом поліції, мешкаючи у своєму маєтку в Борисполі.

У своїх спогадах діловод Слідчої комісії О.Боровков підтвердив розмови, що нібито "Малоросійське товариство намагалися створити із членів масонської ложі в Полтаві Новіков і Лукашевич та передбачали, що його метою буде незалежність Малоросії, але мріяти про товариство припинили – його не існувало". Питання про можливість існування М.т.т. і стан дослідження документів піднімалося в час підготовки і відзначення 100-літнього ювілею повстання декабристів (1925). Ювілейні видання рясніли повідомленнями про "українських декабристів", що й спонукало дослідників до пошуків документів на підтвердження чуток про М.т.т., але їх не виявлено. Так, С.О.Єфремов робив припущення, що товариство могло існувати, але вважав, що воно "не закінчило організаційної роботи і не встигло розгорнути діяльності". На основі дослідження документів І.Рибаков і Т.Слабченко також аргументовано відкинули тезу про діяльність М.т.т. Революційні, самостійницькі ідеї відродження державності України могли існувати, але вони не виявлені оформленими в програмах і завданнях певних орг-цій. Створення і діяльність М.т.т. не підтверджується джерелами.

Дж.: Александр Дмитрович Боровиков и его автобиографические записки. "Русская старина", 1898, ч. 3, ноябрь; Восстание декабристов, т. 16. М., 1986.