Бібліографічне посилання: Шандра В.С. МАЛОРОСІЙСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Malorosiyske_general_gubernatorstvo (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАЛОРОСІЙСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО – адм.-тер. і політ. одиниця Російської імперії, створена 1802 для інкорпорації та інтеграції Лівобережної України у склад Рос. імперії. Спершу складалося з двох губерній – Полтавської та Чернігівської, 1836 приєднано Харківську губернію. Очолювалося генерал-губернатором, довіреною особою верховної влади, якому імператор делегував частину своїх повноважень з дискреційним управлінням краєм. Управління здійснював одноосібно. За штатним розписом установи 1802, 1826, 1836 при генерал-губернаторові діяли чиновники з особливих доручень та канцелярія, що поділялася на 5 відділів, в яких розглядалися адм., поліцейські, суд. цивільні і кримінальні справи, козацькі і фабрично-землеробські. 1840 створений таємний відділ. Генерал-губернатор зосереджував усю повноту адм. влади: наділявся правом законодавчої ініціативи, визначав ступінь поширення в генерал-губернаторстві загальнорос. законів, контролював діяльність держ. установ, у т. ч. і судових, стежив за призначенням перших посад у губернських присутственних місцях. Здійснював організаційно-військ. заходи з формування козац. нерегулярних військ. ополчень 1812, 1831, 1855 (див. Малоросійські козацькі ополчення); забезпечував організацію переселення козац. і сел. станів у Новоросійський край, на Кавказ, на землі Чорноморського козацького війська, Всевеликого Війська Донського, у Крим; займався облаштуванням іноз. колоністів (див. Колоністи іноземні в Україні). За час існування М.г.-г. остаточно ліквідовані залишки автономії Гетьманщини в адм., судово-правовому, соціально-госп. відношеннях. Відмінності у становищі станів – шляхти, козацтва, купецтва і селянства – були нівельовані з переведенням у відповідність до загальнорос. держ. системи. До 1837 резиденцією генерал-губернатора була Полтава, з 1837 – Харків. Останні два генерал-губернатори обіймали і посаду попечителя Харків. навчального округу з правом контролю за діяльністю Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет; з 1846). М.г.-г. було ліквідоване 1856.

Генерал-губернатори Малоросії: кн. О.Куракін (1802–08), кн. Я.Лобанов-Ростовський (1808–16), кн. М.Рєпнін (1816–24), О.Гурьєв (1834–35); черніг., полтав. і харків. генерал-губернатори: В.Левашов (1835–36), О.Строганов (1836–39), кн. М.Долгоруков (1840–47), С.Кокошкін (1847–56).