ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МАНДРІВНІ ДЯКИ, МАНДРОВАНІ ДЯКИ

  Бібліографічне посилання: Дзюба О.М. МАНДРІВНІ ДЯКИ, мандровані дяки [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mandrivni_dyaky (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАНДРІВНІ ДЯКИ, МАНДРОВАНІ ДЯКИ

МАНДРІВНІ ДЯКИ, мандровані дяки – студенти Київської академії (див. Києво-Могилянська академія) та колегіумів, але іноді й духовні особи без посади, які мандрували Україною в пошуках місця вчителя в школах, що діяли у 18 ст. Ця традиція зберігалася ще в 19 ст. Студенти, прослухавши кілька навч. курсів, переважно поетики та риторики, на канікулах (вакаціях), мандрували по Гетьманщині й Слобідській Україні, допомагаючи місц. дякам у навчанні дітей, або при церк. службі, були домашніми вчителями. Переходили з місця на місце, шукаючи не лише заробітку, а й нових вражень, знайомств, а часом і пригод. Інколи ректори академій та колегіумів надавали малоімущим студентам академічні відпустки, аби ті могли заробити собі гроші для завершення навчання. Частина студентів не верталася з вакацій. Вони залишалися при школах: учили дітей, складали травестійно-бурлескні вірші, орації, співали в церк. хорі, ходили з вертепом на Різдвяні свята. Діяльність М.д. була невід'ємним атрибутом громад. життя, вони ставали героями інтермедій, де в традиціях укр. нар. сміхової к-ри змальовані як відчайдушні молодики, здатні видурити в простодушних селян та міщан трохи сала, хліба й горілки, невипадково часом їх називали "пиворізами", "горілкопивцями". У жартівливо-пародійному тоні зображували у віршах своє студентське життя та пригоди під час мандрів. М.д. привносили в нар. к-ру елементи професійності. Вони типологічно споріднені із західноєвроп. середньовічними вагантами. Образи М.д. яскраво зображені в спогадах І.Турчиновського, І.Тимковського. Вони стали героями літ. творів Г.Квітки-Основ'яненка, М.Гоголя, повісті Т.Шевченка "Близнецы".

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Тимковский И. Мое определение в службу. "Москвитянин", 1852, № 17–18
  2. Житецкий П. Мысли о народных малорусских думах. К., 1893
  3. Українська література ХVIII ст. К., 1983
  4. Микитась В. Ваганти та мандрівні дяки. "Київська старовина", 1992, № 5.

Посилання:
  • ДЯК
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • ВЕРТЕП

  • Пов'язані терміни:
  • ДЯК
  • ХРИСТИЯНСТВО НАРОДНЕ
  • КОСТЕНКО ЛІНА ВАСИЛІВНА
  • ПАРАФІЯЛЬНІ ШКОЛИ
  • ЗІНОВІЇВ КЛИМЕНТІЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)