Бібліографічне посилання: Дзюба О.М.
МАНДРІВНІ ДЯКИ, мандровані дяки [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mandrivni_dyaky (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
МАНДРІВНІ ДЯКИ, МАНДРОВАНІ ДЯКИ
МАНДРІВНІ ДЯКИ, мандровані дяки – студенти Київської академії (див. Києво-Могилянська академія) та колегіумів, але іноді й духовні особи без посади, які мандрували Україною в пошуках місця вчителя в школах, що діяли у 18 ст. Ця традиція зберігалася ще в 19 ст. Студенти, прослухавши кілька навч. курсів, переважно поетики та риторики, на канікулах (вакаціях), мандрували по Гетьманщині й Слобідській Україні, допомагаючи місц. дякам у навчанні дітей, або при церк. службі, були домашніми вчителями. Переходили з місця на місце, шукаючи не лише заробітку, а й нових вражень, знайомств, а часом і пригод. Інколи ректори академій та колегіумів надавали малоімущим студентам академічні відпустки, аби ті могли заробити собі гроші для завершення навчання. Частина студентів не верталася з вакацій. Вони залишалися при школах: учили дітей, складали травестійно-бурлескні вірші, орації, співали в церк. хорі, ходили з вертепом на Різдвяні свята. Діяльність М.д. була невід'ємним атрибутом громад. життя, вони ставали героями інтермедій, де в традиціях укр. нар. сміхової к-ри змальовані як відчайдушні молодики, здатні видурити в простодушних селян та міщан трохи сала, хліба й горілки, невипадково часом їх називали "пиворізами", "горілкопивцями". У жартівливо-пародійному тоні зображували у віршах своє студентське життя та пригоди під час мандрів. М.д. привносили в нар. к-ру елементи професійності. Вони типологічно споріднені із західноєвроп. середньовічними вагантами. Образи М.д. яскраво зображені в спогадах І.Турчиновського, І.Тимковського. Вони стали героями літ. творів Г.Квітки-Основ'яненка, М.Гоголя, повісті Т.Шевченка "Близнецы". |
дата публікації: 2009 р.
Література: - Тимковский И. Мое определение в службу. "Москвитянин", 1852, № 17–18
- Житецкий П. Мысли о народных малорусских думах. К., 1893
- Українська література ХVIII ст. К., 1983
- Микитась В. Ваганти та мандрівні дяки. "Київська старовина", 1992, № 5.
|