Бібліографічне посилання: Попок А.А. "МАНЬДЖУРСЬКИЙ ВІСТНИК" [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mandzhursky_vistnyk (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

"МАНЬДЖУРСЬКИЙ ВІСТНИК" ("Маньчжурский вестник", "Мань чжоу тунь сін") – укр. тижнева (пізніше півтижнева) двомовна (укр. і рос. мови) газета. Виходила в Харбіні (нині місто в Китаї). Перше число вийшло 5 вересня 1932 накладом 1500 прим. До кінця 1932 вийшло 9 чисел газети, після чого, через фінансові труднощі, настала деяка перерва. Активну роль у створенні газети відіграв Іван Шевченко, який і профінансував перші 9 чисел видання. Від 1933 він був членом вид-ва. Наприкінці січня 1933 "М.в." відновив свою діяльність і до 1937 виходив безперебійно. Усього вийшло 199 чисел. Редагував газету І.Світ.

Спеціально для виходу газети була створена Укр. видавнича спілка, яка пізніше видала 3 книжки та брошури і велику мапу "Зеленої України" (див. "Зелений клин").

Газета відображала погляди Союзу укр. емігрантів і виступала за зміцнення контактів з українцями на еміграції та в Галичині, мала дуже добрі контакти з редакціями ж. "Тризуб" (Париж, Франція) та щоденника "Діло" (Львів), з якими постійно обмінювалася інформацією, а також за поглиблення організованості місц. укр. життя. Пізніше редакція газети готувала матеріали для радіопередач, які почали виходити в лютому 1935 з дозволу Япон. військ. місії. Редакція отримувала понад 120 різних укр. видань, гол. чином із зх. областей України.

Газета проіснувала 5 років, намагаючись бути незалежною від впливів як укр. політ. середовищ, так і япон. окупаційної адміністрації. Це й стало осн. причиною того, що на вихід 200-го числа так і не було отримано дозволу.

Дж.: "Маньджурський вістник" (Харбін), числа за 1932–34.