Бібліографічне посилання: Гриневич В.А. МАНШТЕЙН (Manstein) Еріх, фон [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Manshteyn_E (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАНШТЕЙН (Manstein) Еріх, фон (Фрідрих фон Левінськи (Lewinski); 24.11.1887–10.06. 1973) – військ. діяч гітлерівської Німеччини, генерал-фельдмаршал (1942). Н. в м. Берлін (Німеччина). Син прусського генерала. На військ. службі – від 1906. Учасник Першої світової війни. У період таємного співробітництва СРСР з веймарською Німеччиною у 1920-ті рр. навч. в Казанській танк. школі. Під час німецько-польської війни 1939 – нач. штабу групи армій "Південь". Один з гол. архітекторів перемоги над Францією: автор ідеї наступу нім. військ через Ардени (гірський масив на пд. Бельгії) мимо француз. лінії укріплень "Мажино" (1940).

З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 на чолі 56-го танк. корпусу брав участь у наступі на Ленінград (нині м. Санкт-Петербург). Від вересня 1941 – командувач 11-ї армією, що захопила Крим і після 250-денної облоги – Севастополь. У листопаді 1942 – лютому 1943 командував групою армій "Дон", керував невдалою операцією з деблокади нім. угруповання генерал-фельдмаршала Ф.-В.Паулюса, оточеного рад. військами під Сталінградом (див. Сталінградська битва 1942–1943).

Від лютого 1943 командував групою армій "Південь", яка здійснила успішний контрнаступ під Харковом. Надалі брав участь у масштабному наступі німців під Курськом (нині місто в РФ; операція "Цитадель", липень–серпень 1943; див. Курська битва 1943), керував угрупованням, яке тримало нім. оборону на Дніпрі і в Правобережній Україні (вересень 1943 – березень 1944). За особистим наказом А.Гітлера у березні 1944 усунутий з посади за поразки на фронті й зарахований до резерву.

Під час перебування на терені СРСР, зокрема в Україні, М. відзначився виданням жорстоких наказів щодо військовополонених і цивільного нас., зокрема євреїв, ініціюванням широкого застосування тактики "випаленої землі". 1949 як воєнний злочинець засуджений брит. військ. трибуналом на 18 років ув'язнення, проте 1953 звільнений.

П. у м. Мюнхен (ФРН).