Бібліографічне посилання: Головко В.В. МАРЧУК Євген Кирилович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Marchuk_E_K (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАРЧУК Євген Кирилович (н. 28.01.1941) – держ. і політ. діяч, прем'єр-міністр України (1995–96). Генерал армії України (1994). Канд. юрид. н. (1998). Н. в с. Будьонівка Гайворонського р-ну Одес. обл. (нині с. Долинівка Гайворонського р-ну Кіровогр. обл.) в сім'ї селян. Після закінчення філол. ф-ту Кіровогр. пед. ін-ту (1963; спеціальність – учитель укр. мови і літератури, учитель нім. мови) працював 14 років на оперативній і 17 років на керівній роботі в системі розвідки і контррозвідки КДБ при РМ УРСР (з 1978 – КДБ УРСР; див. також Комітет державної безпеки СРСР). Друга освіта – юридична.

1990–91 – держ. міністр з питань оборони, держ. безпеки та надзвичайних ситуацій УРСР. З листопада 1991 по липень 1994 – голова Служби безпеки України. З вересня 1994 – спец. представник Президента України в АР Крим.

1994–95 – віце-прем'єр-міністр, 1-й віце-прем'єр-міністр України. З червня 1995 по травень 1996 – прем'єр-міністр України. Очолював укр. делегацію з підготовки Великого укр.-рос. договору і парафував його від імені України (підписаний президентами України і РФ 1997; див. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997).

Обирався нар. депутатом Верховної Ради України: у грудні 1995 – від Полтавської області (був членом парламентського к-ту з питань оборони і держ. безпеки), у березні 1998 – за списком Соціал-демократ. партії України (об'єднаної) (СДПУ(о)). У квітні–грудні 1998 очолював фракцію СДПУ(о) (вийшов з партії 1999) і був головою парламентського к-ту з питань соціальної політики та праці.

Брав участь у виборчій кампанії 1999 як кандидат у Президенти України. У 1-му турі зайняв 5-те місце, набравши 2 138 356 голосів (8,13 %). Напередодні 2-го туру підтримав кандидатуру Л.Кучми.

1999–2003 – секретар Ради національної безпеки і оборони України. 2003–04 – міністр оборони України. В 2004–2006 – голова Партії свободи.

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, князя Ярослава Мудрого 5-го ст. (2001), Командорським Хрестом із зіркою за заслуги перед Республікою Польща, медалями, іменною вогнепальною зброєю.

Луареат Міжнародної укр. премії ім. Г.Сковороди (1997).