Бібліографічне посилання: Бачинська О.А. МАРИНЕСКО Олександр Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Marinesko_O_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАРИНЕСКО Олександр Іванович (до 1930 – Маринеску; 15 (02).01.1913–25.11.1963) – військ. моряк-підводник. Капітан 3-го рангу (1942). Герой Рад. Союзу (1990, посмертно). Н. в м. Одеса. 1930–33 навч. в Одес. морехідному уч-щі. У ВМФ почав служити з 1934. 3-й і 2-й помічник капітана на кораблях "Ілліч", "Червоний флот". З 1936 – штурман підводного човна "Пікша" (Щ-306) Балт. флоту. З 1939 – командир підводного човна М-96. 1940 за успішні бойові навчання отримав звання капітан-лейтенанта, човен визнаний кращим на Балт. флоті. Під час Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 служив на Балт. флоті. Під його командуванням протягом серпня 1944 – лютого 1945 в районі Таллінна (нині столиця Естонії) – Гельсінкі (столиця Фінляндії) та біля Данцигської бухти підводний човен С-13 знищив транспорт "Зігфрид", нім. океанський лайнер "Вільгельм Густлов", на борту якого знаходилися від 5 до 8 тис. осіб, крейсер-транспорт "Генерал Штойбен", 2 транспорти; виконував завдання по висадці розвідувально-диверсійних груп у тилу ворога та ін. Заг. тонаж затоплених М. кораблів і транспортів 52 144 брутто-регістрових тон – це перше місце серед рад. моряків-підводників того часу. Підводний човен С-13 під командуванням М. єдиний з такого типу човнів на Балт. флоті пережив Другу світову війну.

1945 М. був звинувачений у "халатності", розжалуваний, відсторонений від служби, відправлений у запас. З жовтня 1945 – командир тральщика Т-34 і транспортів. 1947 за сімейними обставинами списаний зі служби. 1948 – заст. директора Ін-ту переливання крові. Засуджений на 3 роки позбавлення волі за "зловживання службовим становищем" (без відповідного обґрунтування), але 1951 звільнений через "відкриття нових обставин справи" та засудження директора ін-ту. 1956 реабілітований з поверненням звання капітана 3-го рангу та отриманням персональної пенсії. 1960 звинувачений у "нестачі коштів" і знов засуджений. 1961 реабілітований унаслідок заступництва офіцерів-підводників та представників громадськості.

Нагороджений орденом Леніна, 2-ма орденами Червоного Прапора, медалями.

Орденом Червоного Прапора нагороджений підводний човен С-13, екіпажу якого в Кронштадті (нині місто підпорядковане міськраді Санкт-Петербурга) встановлений пам'ятник.

М. встановлено пам'ятники та меморіальні дошки в Одесі, Кронштадті, Калінінграді, Нижньому Новгороді (нині обидва міста в РФ), С.-Петербурзі та ін. містах.

П. у м. Ленінград (нині м. С.-Петербург).