Бібліографічне посилання: Огуй О.Д., Стеблій Ф.І. МАРІЯ-ТЕРЕЗІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mariya_Tereziya (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАРІЯ-ТЕРЕЗІЯ (13.05.1717–29.11.1780) – ерцгерцогиня Австрії та королева Угорщини й Чехії (1740–80), імператриця "Священної Римської імперії германської нації"(з 1745, від 1765 – імператриця-вдова). Н. в м. Відень. Донька герм. імп. і правителя Австрії Карла VI Габсбурга та Єлизавети-Кристини Брауншвейг-Вольфенбютельської. 12 лютого 1736 вийшла заміж за Франца I Стефана Лотаринзького (від 1737 – великий герцог тосканський; 1745–65 – герм. імп. Франц I Стефан Лотаринзький), який став її співправителем у 1745. З ним, започаткувавши нову Габсбурзько-Лотаринзьку династію, мала 16 дітей (11 дівчат та 5 хлопчиків, у т. ч. майбутніх імператорів Йосифа II та Леопольда II). Правовий акт її батька – Прагматична санкція (19 квітня 1713) – забезпечував М.-Т. успадкування трону та неподільних габсбурзьких володінь за правом первородства (у т. ч. і по жін. лінії), проте по смерті Карла VI (1740) престол "Священної Римської імперії германської нації" відійшов (до 1745) баварським Віттельсбахам, а індустріалізовану Силезію (істор. слов'ян. область у верхній і серед. течії р. Одер) забрав Фрідріх II Гогенцоллерн, король Пруссії. У боротьбі проти Пруссії М.-Т. вступила в союз з Російською імперією та Францією, проте в ході Семилітньої війни 1756–1763 не зуміла повернути Силезію. У подальшому для покращення становища Австрії в Європі М.-Т. проводила активну матримоніальну політику (видавала дочок заміж за Бурбонів із Франції (Марія-Антуанета), Іспанії, Сицилії, Парми) та політику екон. протекціонізму.

По смерті чоловіка Франца I (1765) призначила співправителем старшого сина Йосифа II (1765–80), який згодом був самостійним правителем (1780–90). Відзначалася турботами про членів родини, толерантністю та вмінням регулювати поспішні рішення сина – герм. імп. і співрегента австрійс. земель Йосифа II. Унаслідок 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) М.-Т. приєднала до Австрії Галичину, а у вересні 1774 анексувала Буковину, закріпивши анексію умовами Константиноп. австро-турец. конвенції 1775. Започаткувала реформи в дусі політики освіченого абсолютизму. За її правління було реорганізовано екон. життя монархії (проведено реформу податкової системи, запроваджено прибутковий податок, створено бюрократичний апарат, упорядковано систему обліку і контролю, проведено перший перепис населення та земельних угідь; скасовано внутр. митні кордони і збори, а також запроваджено конвенційну монетну систему (див. Конвенційна система) та банкоцетлі – перші паперові гроші Австрії. За законами 1771 та 1775 скорочено панщину з 5–6 до 3 днів на тиждень; обмежено юрисдикцію поміщиків над селянами; надано право селянам на викуп спадкових землеволодінь. Для посилення централізації держави було створено імперську централізовану бюрократичну систему та здійснено адм. реформу з поділом на губернаторства, округи та повіти. Збільшено вдвічі армію за рахунок додаткових податків та обов'язкової військ. повинності; запроваджено єдиний кримінальний кодекс та Верховний суд, поєднано судову та виконавчу владу, а також обмежено міське самоуправління та цехові привілеї, вплив церкви. Тоді ж було запроваджено обов'язкову шкільну освіту, у т. ч. і на західноукр. землях (однокласні "парафіяльні", трикласні "тривіальні" та чотирикласні "нормальні" школи), засновано у Відні "Барбареум" – греко-катол. духовну семінарію, "Терезіаніум" – школу різнонац. управлінських кадрів для земель монархії, відкрито мед. академію тощо. Реформаторська діяльність М.-Т. (сумісно з Йосифом II) дещо обмежила всевладдя поміщиків на західноукр. землях, забезпечила умови для підвищення матеріального і освіт. рівня місц. духовенства та частково селянства.