Бібліографічне посилання: Комаренко Т.О., Крижанівська В.В. МАРКІНА Валентина Олексіївна [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Markina_V_O (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАРКІНА Валентина Олексіївна (24.12.1910–24.07.1990) – історик-медієвіст, дослідник історії Правобережної України 16–18 ст. Д-р істор. н. (1963), професор (1964). Н. в с. Теплівка (нині село Пирятинського р-ну Полтав. обл.) в сім'ї вчителя О.Гетьман-Кравченка, репресованого, а потім страченого 1943.

1929, після закінчення Прилуцького пед. технікуму вчителювала на Полтавщині, а з 1930 викладала історію в 7-річній школі № 35 м. Київ. Упродовж 1932–37 поєднувала роботу вчителя історії Стародавнього світу та середніх віків у школі № 458 м. Москва з навчанням на істор. ф-ті Моск. пед. ін-ту. Після його закінчення 1937–45 читала курс історії середніх віків в Удмуртському пед. ін-ті (м. Іжевськ; нині столиця Удмуртської Республіки, РФ).

1944–45 навч. в заочній аспірантурі при кафедрі історії середніх віків Московського університету. 1947 успішно захистила кандидатську дисертацію на тему: "Французьке село Шампані за наказами у Генеральні штати 1789 р." під керівництвом відомого медієвіста С.Сказкіна.

З 1945 наук. та пед. життя М. було пов'язане Київ. ун-том (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), в якому вона пройшла шлях від старшого викладача до професора, завідувача кафедри історії Стародавнього світу та середніх віків (1969–84).

З 1953 досліджувала аграрну історію Правобереж. України 17–18 ст., працювала в архівах Києва, Львова, Ленінграда (нині м. Санкт-Петербург), Варшави, Кракова, збираючи багатий джерельний матеріал. 1961 опублікувала монографію "Магнатское поместье Правобережной Украины второй половины ХVIII века (социально-экономическое развитие)", яку захистила 1962 як докторську дисертацію в Ін-ті історії АН СРСР у Москві. Уперше ввела в обіг виключно важливі документи особистих архівів князів Чарторийських (див. Чорторийські), князів Сангушків (обидва архіва в Кракові), Жевуських, Вороничів (обидва архіва у Львові). Серед них унікальна (за кількістю і змістом) колекція суплік (скарг) селян, ремісників, орендаторів з володінь князів Чарторийських. На основі вивчення цих матеріалів, а також інвентарів та ін. документів, уперше виявлених в архівах Польщі та України, 1971 опублікувала монографію "Крестьяне Правобережной Украины: конец ХVII – 60-е годы ХVIII века". Фундаментальні і новаторські праці М. стали відомі вітчизн. і зарубіжним історикам. З 1960 брала активну участь у симпозіумах з аграрної історії країн Сх. Європи. Автор статей, присвячених не лише проблемам аграрної історії, а й соціальній психології селян України кінця 17 – 60-х рр. 18 ст.

Була співавтором та членом редколегії багатотомної "Історії Української РСР", членом редколегії по виданню документальної серії з історії сел. руху в Україні, довідкових видань з історії України.

Професор М. була блискучим лектором. Читала нормативні і спец. курси з історії середніх віків та історії західноєвроп. культури. Задовго до використання ідей цивілізаційного підходу (див. Цивілізація, Циклічності теорії) до вивчення історичного процесу надавала визначального значення духовному чинникові в розвитку сусп-ва.

Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, Почесною грамотою ВР УРСР.

П. в м. Київ. Похована на Байковому цвинтарі.