Бібліографічне посилання: Шевченко Н.В. МАРШАЛОК [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Marshalok (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАРШАЛОК – з 14 ст. одна з найвищих держ. посад у Великому князівстві Литовському (ВКЛ), Короні Польській і Речі Посполитій. У ВКЛ М. земельний головував на засіданнях аристократичної ради при великому князі (пани-рада), з 16 ст. – на соймі (сеймі). Своїх маршалків мали й повітові сеймики (див. Шляхетські сеймики), включаючи й укр. землі. Вони обиралися шляхтою зі свого середовища. М. дворовий очолював шляхту, яка служила при великокнязівському дворі. Символом влади М. була палиця. У Короні Польс. цей центр. уряд з'явився в серед. 14 ст., його обов'язком було кер-во королів. двором. Маршалок Корони Польської (великий коронний М.) головував на засіданнях королів. двору, стежив за дотриманням церемоніалу і порядку судочинства над дворянами (див. також Дворяни господарські). Його заступник – М. надворний. Маршалки великий коронний і надворний з 16 ст. входили до Сенату (див. Сенат у Речі Посполитій). Маршалків мали й земські сеймики, які діяли і в укр. землях після Люблінської унії 1569. Свого М. мали Коронний трибунал і Головний Литовський трибунал. З кінця 18 ст. і поч. 19 ст. на укр. землях М. називали місц. (губернського чи повітового) предводителя дворянства.