Бібліографічне посилання: Даниленко В.М. МАРТИНЕНКО Володимир Никифорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Martynenko_V_N (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАРТИНЕНКО Володимир Никифорович (06.10.1923–18.04. 1988) – історик і держ. діяч, дослідник заг. історії, історії міжнар. відносин. Канд. істор. н. (1964). Н. в с. Горбулів (нині село Черняхівського р-ну Житомир. обл.). Після закінчення серед. школи вступив до Київ. авіац. ін-ту (1940). З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 – на фронті. Брав участь в обороні Києва, визволенні України, у Берлінській операції 1945. Після демобілізації вступив на ф-т міжнар. відносин Київ. ун-ту, який закінчив 1951. Працював в Укр. т-ві дружби і культ. зв'язку з закордоном, на парт. роботі. 1961–64 навчався в Академії сусп. наук при ЦК КПРС, де захистив канд. дисертацію (1964). З 1965 працював у Посольстві СРСР у Канаді, заст. міністра закордонних справ УРСР. 1973–79 – постійний представник УРСР при Організації Об'єднаних Націй, 1980–84 – міністр закордонних справ УРСР. Брав участь як член редколегії у підготовці зб. документів і матеріалів "Українська РСР на міжнародній арені (1971–1975 рр.)" (Київ, 1981); довідника "Українська РСР у міжнародних організаціях" (Київ, 1984). З 1984 по 1988 – старший наук. співробітник Інституту історії АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України). 1984–85 входив до складу ЦК КПУ, обирався депутатом ВР УРСР.

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ст., Червоної Зірки, Дружби народів, медалями.

П. у м. Київ.