Бібліографічне посилання: Кізченко В.І. МАЦІЄВИЧ Левко Макарович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Matsievych_L_M (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАЦІЄВИЧ Левко Макарович (13(01).01.1877–07.10(24.09). 1910) – корабельний інженер, винахідник, один з перших вітчизн. авіаторів. Н. в с. Олександрівка (нині с-ще міськ. типу Кіровогр. обл.). За походженням з козац. роду, що одержав дворянство, батько був священиком, пізніше працював бухгалтером на цукрових з-дах Київ. та Харків. губерній, мати – з духовного стану. Закінчив мех. від-ня Харків. технологічного ін-ту (1901), де активно працював у "Студентській громаді", брав участь у виданні укр. книжок і розповсюдженні їх серед студентів і селян. На сходинах у Харкові 11 лютого (29 січня) 1900 був у числі тих – поруч з Д.Антоновичем, М.Русовим, Б.Камінським, О.М.Коваленком, – хто проголосив створення Революційної української партії. 1906 закінчив Миколаївську мор. академію в Санкт-Петербурзі, після чого працював на буд-ві броненосця "Іоанн Златоуст" і підводних човнів. Брав активну участь у діяльності місц. укр. клубу "Громада", був обраний членом ради старшин, а потім і його головою. Водночас захопився новою на той час авіац. справою, розробив проект мор. літака. Став одним з організаторів авіаторства в Російській імперії.

Загинув під час польоту в С.-Петербурзі, похований на кладовищі Свято-Троїцької Олександро-Невської лаври.