Бібліографічне посилання: Осташко Т.С. МАТУШЕВСЬКИЙ Федір Павлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Matushevsky_F_P (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАТУШЕВСЬКИЙ Федір Павлович (21.06.1869–21.10.1919) – укр. громад. і політ. діяч, дипломат, публіцист. Н. в м-ку Сміла в сім'ї священика. По закінченні Київ. духовної семінарії працював учителем у Черкасах і Київ. духовній семінарії. Член Загальної безпартійної української організації, входив до складу видавничого гуртка, на основі якого утворилося вид-во "Вік". Закінчив юрид. ф-т Дерптського ун-ту (1904). Один з фундаторів Української демократичної партії, 1905 – Української радикально-демократичної партії. Займався літературною і видавничою діяльністю, співпрацював з галицькими часописами, журналами "Киевская старина", "Літературно-науковий вісник", кооп. час. "Комашня" та ін. 1906 став редактором першої укр. щоденної газ. "Громадська думка" (згодом – "Рада"). Після революції 1905–1907 змушений був виїхати до Санкт-Петербурга, де активно співробітничав у місцевій громаді Товариства українських поступовців (ТУП), Доброчинному т-ві для видання загальнокорисних та дешевих книжок.

1915 був одним з організаторів Укр. к-ту допомоги жертвам рос. окупації Галичини, 1916–17 – уповноважений комітету Всерос. союзу земств і міст Пд.-Зх. фронту (див. Союзи земств і міст). На реорганізаційному з'їзді ТУП (25–26 березня 1917) обраний до Тимчасового ЦК Союзу українських автономістів-федералістів, в червні 1917 – до президії союзу, його скарбником. Належав до лідерів УРДП, яка в квітні відновила діяльність, а в червні 1917 реорганізувалася в Українську партію соціалістів-федералістів. Член Української Центральної Ради, Малої ради (див. Комітет Української Центральної Ради), Крайового комітету по охороні революції в Україні. Водночас продовжував видавничу роботу і наук. дослідження. З січня 1919 – голова надзвичайної дипломатичної місії Української Народної Республіки в Греції.

П. у м. Афіни (Греція).

Наук. дослідження М. присвячені творчості Т.Шевченка, А.Свидницького, В.Антоновича. Залишив спогади, видані 1938 під назвою "Із щоденника українського посла".