Бібліографічне посилання: Юренко О.П. МАЙСТРЕНКО Іван Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Maystrenko_I_V (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАЙСТРЕНКО Іван Васильович (псевдоніми – І.Далекий, І.Зерницький, Радченко, Авгур, Гребінка, Котляр, Корсун, Бабенко та ін.; 28(16).08.1899–18.11.1984) – політ. і громад. діяч, історик, економіст, політолог, публіцист. Н. в м-ку Опішня в заможній сел. родині. Навч. у Великосорочинській учительській семінарії (закінчив 1918). Від 1917 – член Української партії соціалістів-революціонерів. 1918–20 – член партії боротьбистів (див. Українська комуністична партія (боротьбистів)), кер. її організації в Кобеляцькому пов. на Полтавщині. Учасник протигетьман. та протиденікінського підпільного та повстанського руху. У квітні 1920 вступив до КП(б)У, де підтримав самостійницьку фракцію федералістів. У липні 1920 ініціював перехід більшості партійно-рад. активу повіту (22 особи) до Української комуністичної партії, працював як її професійний функціонер. Від 1921 – кандидат у члени ЦК УКП, один із організаторів т. зв. лівої фракції (1923–25), яка сприяла ліквідації партії. Навч. в Харків. ін-ті нар. госп-ва (закінчив 1924).

1925–36 – знову член КП(б)У, працював як журналіст і економіст. 1930–31 – в Одесі: ред. першої українізованої газ. "Чорноморська комуна", 1931–36 – заст. дир. Всеукр. комуніст. ін-ту журналістики в Харкові, професор. У грудні 1936 заарештований, засуджений "за контрреволюційну агітацію", ув'язнений у таборах Зх. Сибіру до кін. 1940.

Під час Другої світової війни – директор Київ. капели бандуристів ім. Шевченка, з якою був засланий гітлерівцями до табору в Німеччині (1942–43). Потім працював в укр. пресі на окупованій території та в Німеччині, мав контакти з підпіллям Організації українських націоналістів (мельниківців). З 1944 – в еміграції в Німеччині, де 1946 разом із І.Багряним, Б.Левицьким, С.Підгайним, Г.Костюком та ін. організував Укр. революційно-демократ. партію (УРДП). Після її розколу (1948) увійшов до кер-ва т. зв. лівої УРДП, що стояла на позиціях демократ. соціалізму та нац. визволення України, був її провідним ідеологом, редагував її друкований орган – місячник "Вперед" (1949–60). Від 1963 – проф. екон. ф-ту Українського технічно-господарського інституту в Мюнхені (ФРН), згодом – декан, 1979–84 – ректор цього ін-ту.

Автор багатьох праць на істор., екон. і соціальні теми. М. намагався об'єктивно висвітлювати хід новітньої укр. історії, особливу увагу приділяючи її національно-політ. аспектові.

П. у м. Мюнхен.