Бібліографічне посилання: Томазов В.В. МАЗАРАКІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mazaraki_rid (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАЗАРАКІ – патриціанський, згодом – козацько-старшинський і дворянський рід грец. походження, засн. якого був Христофор Мазаракі (р. н. невід. – п. 1641), грец. купець, відомий борець за правосл. віру та активний член Львівського братства. Його син Іван (Ян) Христофорович (р.

н. невід. – п. до 1667) – відомий громад. діяч, продовжував справу батька: 1645 став членом Львів. братства та обіймав чільні посади старшого братчика (1649, 1653, 1657) й маршала (1660). 1659 за рекомендацією гетьмана І.Виговського та за послуги, надані Війську Запорозькому, був нобілітований (див. Нобілітація) польс. королем Яном II Казимиром Ваза. Син Івана Христофоровича – Іван Іванович (р. н. невід. – п. після 1690) – також займав посаду старшого братчика та маршала Львів. братства (1686–1690). Був послом (депутатом) від правосл. громади Львова на засідання вального сейму для захисту прав та привілеїв братства (1669, 1677). Разом з Георгієм Папарою та Максиміліаном Балабаном боровся проти зведення Йосифа (Шумлянського) на львів. єпископську кафедру. Нащадки Івана Івановича переселилися до Гетьманщини та покозачилися. Одне з перших генеалогічних досліджень в Україні належить перу бунчукового товариша Андрія Дем'яновича М. (бл. 1717 – р. с. невід.). До цього роду належали: Семен Семенович (1787–1854) – учасник протинаполеонівських війн (див. Наполеон I), генерал-лейтенант (1845), нач. Казанського порохового (1834–36) та Сестрорєцького збройного (1836 –47) з-дів; Микола Семенович (1825–75) – генерал-майор (1869), катериносл. військ. начальник (1869–74); Віктор Іванович (1819–91) – генерал-лейтенант (1876), керував Петерб. комісаріатською комісією (1863 – імовірно, 1876); Володимир Іванович (1832–87) – генерал-майор (1883), його коштом у Нальчику (нині столиця Кабардино-Балкарської Республіки, РФ) збудовано правосл. храм; Микола Веніамінович (1878 – р. с. невід.) – відомий фахівець з генеалогії; Валеріан Іванович (1825 – після 1879) – голова Херсон. поземельного банку та Імператорського т-ва с.-г. Пд. Росії. З цього ж роду походив археолог та художник Сергій Аркадійович (бл. 1855 – 1912) – засн. музею скіф. давнини, унікальну колекцію якого склали речі з розкопаного ним біля м. Ромни поселення.

14 березня 1874 за наказом рос. імп. Олександра II старший серед нащадків генерал-лейтенанта Семена Семеновича М. отримав прізвище "Мазаракі-Дебальцев", приєднавши родове прозвання по жін. лінії.

Рід М. дуже розгалужений. Крім укр. гілки, існувало кілька польських, що також походили від Христофора М. Рід внесений до 1-ї, 2-ї та 6-ї частин Родовідних книг Полтав., Черніг., Бессарабської, Катериносл. та Київ. губерній та книги дворян Царства Польського. Герб М. внесений до 8-ї частини "Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи", а герб М.-Дебальцевих – до 13-ї частини.