Бібліографічне посилання: Бачинська О.А. МЕЧНИКОВ Ілля Ілліч [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mechnykov_I_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МЕЧНИКОВ Ілля Ілліч (15(03).05.1845–15(02).07.1916) – біолог, один з основоположників еволюційної ембріології, порівняльної патології, мікробіології та імунології. Д-р біології (1868), почесний член Петерб. АН (1902). Н. в с. Іванівка (нині село Куп'янського р-ну Харків. обл.). 1864 закінчив фіз.-мат. ф-т Харків. ун-ту. 1864–67 спеціалізувався в Німеччині й Італії, де вивчав ембріологію безхребетних тварин. 1865 отримав ступінь кандидата зоології за роботу при фабриції Пн. моря. 1867 захистив магістерську, 1868 – докторську дисертації. З 1867/68 – приват-доцент кафедри зоології, 1872–82 – професор, зав. кафедри зоології та порівняльної анатомії на природничому від-ні фіз.-мат. ф-ту Новорос. ун-ту (нині Одеський національний університет). 1867 та 1870 М. була присуджена Берівська премія Петерб. АН (на честь академіка-ембріолога К.Бера). 1886 разом з лікарем-епідеміологом М.Гамалією і своїм учнем-бактеріологом Я.Бардахом заснував в Одесі другу у світі і першу в Російській імперії бактеріологічну станцію (нині Одес. НДІ вірусології і епідеміології ім. І.Мечникова). Станція стала центром вакцинації проти сказу, сибірки та ін. заразних хвороб. М. створив першу рос. школу мікробіологів, імунологів і патологів. Лекції М. приваблювали наук. доказовістю, новизною поглядів й незвичайною образністю викладу. 1871 завдяки його пік-луванню до роботи в Новорос. ун-ті був запрошений всесвітньо відомий учений-фізіолог І.Сєченов. 1887 М. переїхав до Парижа (Франція), де організував при ін-ті Л.Пастера лабораторію, якою керував до кінця життя. Установив заг. закономірності в розвитку хребетних і безхребетних тварин, запропонував теорію походження багатоклітинних організмів. Відкрив явище фагоцитозу (1882), що лягло в основу його фагоцитарної теорії імунітету. За це йому (разом із нім. дослідником П.Ерліхом) було присуджено 1908 Нобелівську премію. Висловлював думку про доцільність біологічних методів боротьби зі шкідниками с.-г. культур. Приділяв значну увагу розробці проблем імунітету, довголіття, питанням захисту рослин, вивченню інфекційних хвороб (холери, черевного тифу, туберкульозу тощо).

П. у м. Париж.

Ім'я М. присвоєно Одес. ун-ту (1945).