Бібліографічне посилання: Галайчак Т.Ю. МЕДВІДЬ Любомир Мирославович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Medvid_L_M (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МЕДВІДЬ Любомир Мирославович (н. 10.07.1941) – живописець, графік, педагог. Чл.-кор. (2002), академік (2004) Академії мист-в України. Член Нац. спілки художників України (1970). Засл. діяч. мист-в УРСР (1987), нар. художник України (1999). Н. в м. Варяж (Польща; нині с. Варяж Сокальського р-ну Львів. обл.). 1965 закінчив Львів. ін-т прикладного і декоративного мист-ва (нині Львів. академія мист-в), 1966–70 і від 1988 – його викладач, професор, зав. кафедри. Від 1970 до 1988 займався виключно творчою діяльністю. Учень підпільної "академії" К.Звіринського у Львові (діяла в 1960–80-х рр.), активний учасник творчих вечорів львів. Клубу творчої молоді "Пролісок" (1962 –65). Працює в галузі станкового і монументального живопису.

Твори: "Дядькокентавр" (1960), "Холодне літо" (1981), "Шевченко на Аралі", "Плинність часу" (обидва 1986), "Пісня, що її звичайно співають на волі" (1988), "Пляж" (1989), "Падіння і кара" (1994), "Хрестоматія почуттів", "Інтервенція" (обидва 1995), "Лицедії", "Блудний син" (обидва 1996), "Південний хрест" (1999); триптихи: "Людина і земля" (1986, "Свіжий зруб", "Двоє", "Хлопчик і птах"), "Голубе розп'яття" (1990), "Евакуація – Мілітарія" (2004); цикли: "Передмістя" (1962–68), "Старий Львів", "Емігранти" (обидва 1965), "Перші колгоспи на Львівщині" (1971–72), "Праслов'яни", "Повоєнна весна" (обидва 1981–86), "Галичанські долі", "Інтер'єри" (обидва 1987), "Яворівщина" (1988–89), "Розточчя" (1988–92), "Притчі" (1992–96), "Ecce homo" (1991–2005); "Терра інкогніта" (1995–2009); портрети: Т.Шевченка, Лесі Українки (обидва 1986), І.Франка (1985), композитора С.Людкевича (1979), Л.Толстого (1981), М.Гоголя (1981, 1986), худож. Г.Смольського (1986), скрипаля О.Криси (1987), єпископа Юліана Гбура (1999), дружини, автопортрет та ін. Пензлю художника належать портрети єпископів і намісні ікони в архікафедральному соборі святого Юра, ікони у святилищі каплиці св. Луїджі Оріоне у Львові, поліхромія храму св. Іоанна Богослова в с. Суховоля Львів. обл., іконостас в укр. каплиці храму Божого тіла в передмісті Кракова Лагевнікі (Польща), ікони, вітражі й розпис у храмі св. Іоанна Хрестителя в Оттаві (Канада). Його твори поповнюють колекції Національного художнього музею України в Києві, Національного музею у Львові, Львівської галереї мистецтв, Запоріз., Терноп., Хмельн. картинних галерей, Третьяковської галереї в Москві тощо, знаходяться в численних приватних збірках відомих колекціонерів США (К.Сігел, Л.Ендрю), Канади (Вжесневські), Німеччини та ін. Автор навчально-методичних праць: "Про деякі аспекти монументальності в мистецтві" (1994), "Християнський храм: проблеми монументального живопису у ньому" (1996) та ін., літературнохудож. видань: "Горизонти" (2001), альбому "Ремінісценції" (2009).

Нагороджений орденом кн. Ярослава Мудрого 5-го ст. (2009).