МЕГМЕД IV, МЕГМЕД (МАГОМЕД, МЕХМЕД) IV АВДЖИ "МИСЛИВЕЦЬ"


Пошук у тексті статей		логіка:				Автори статей

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Том (Україна - Українці) Кн. 1 Том (Україна - Українці) Кн. 2


Гасла (пошук у заголовках)		логіка:

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ.
Том (Україна - Українці) Кн. 1 (ЗМІСТ)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 1 (А–В) (2003)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 2 (Г– Д) (2004)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 3 (Е–Й) (2005)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 4 (Ка–Ком) (2007)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 5 (Кон–Кю) (2008)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 6 (Ла–Мі) (2009)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 7 (Мл–О) (2010)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 8 (Па–Прик) (2011)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 9 (Прил–С) (2012)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 10 (Т–Я) (2013)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Україна—Українці : Кн. 1 (2018)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Україна—Українці : Кн. 2 (2019)

МЕГМЕД IV, МЕГМЕД (МАГОМЕД, МЕХМЕД) IV АВДЖИ "МИСЛИВЕЦЬ"

Бібліографічне посилання: Чухліб Т.В. МЕГМЕД IV, Мегмед (Магомед, Мехмед) IV Авджи "Мисливець" [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Megmed_IV (останній перегляд: 18.03.2022)

Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МЕГМЕД IV, МЕГМЕД (МАГОМЕД, МЕХМЕД) IV АВДЖИ МИСЛИВЕЦЬ

МЕГМЕД IV, Мегмед (Магомед, Мехмед) IV Авджи "Мисливець" (1642 – 1692) – султан Османської імперії (1648–87). Єдиний син султана Ібрагіма від дружини укр. походження, султанши Хатідже Турхан. За спогадами очевидців був схожий лицем "на козака". Зведений на престол у семилітньому віці в результаті змови матері з яничарами. Вів постійні війни з Річчю Посполитою, Рос. д-вою, Венеціанською республікою, Австрією, Угор. королівством та Апостольською столицею (див. Ватикан) за поширення осман. присутності в Європі. Від його імені управління Осман. імперією здійснював ін-т великих візирів (див. Візир) з албанського роду Кьопрюлю – Мегмед-паша (1648–61), Агмед-паша Фазил (1661–76), Кара-Мустафа (1676–83). 1650, 1653 та 1655 на прохання гетьман. уряду Б.Хмельницького надавав протекторат Укр. козац. д-ві. Приймав посольства від гетьманів І.Виговського, Ю.Хмельницького, П.Тетері, С.Опари, І.Брюховецького й обіцяв надати їм військ. підтримку. 1669 М. IV уклав договір з гетьманом П.Дорошенком, згідно з яким визнавалася васальна залежність Укр. козац. д-ви від Осман. імперії. Здійснив кілька військ. операцій на Правобережній Україні з метою підтримки гетьманування П.Дорошенка. Особисто очолював походи османської армії до України в 1672 та 1674. Неодноразово зустрічався з П.Дорошенком та Ю.Хмельницьким. Протягом 1676–81 підтримував існування в межах Правобережжя Укр. ("Руського") князівства на чолі з Ю.Хмельницьким. За його правління Осман. імперія уклала з Річчю Посполитою Бучацький мирний договір 1672 і Журавненський мирний договір 1676, за якими отримала Зх. Поділля (див. Кам'янецький ейялет, 1672–99) з одночасним переданням під владу укр. гетьманів Брацлавщини та Південної Київщини. Задля укріплення осман. присутності в Україні наказав здійснити два походи осман. армії (1677, 1678) на Чигирин (див. Російсько-турецька війна 1676–1681). Уклав Бахчисарайський мир 1681 з Рос. д-вою, після чого призначив управляти Правобереж. Україною молдов. господаря Г.Дуку (1681–83). Поразки турец. військ від союзницьких сил Габсбургської коаліції у битвах під Сен-Готтаром (1664; побл. м. Могерсдорф, Австрія) та Віднем (1683; див. Віденська битва), а також внутрішньополіт. криза в Туреччині призвели до послаблення влади М. IV та його зміщення 1687.

ЧУХЛІБ Тарас Васильович

дата публікації: 2009 р.

Література:
Hammer-Purgstal J. Geschichte des Osmanischen Reiches. Pest, 1829. Bd. V

Cantemir D. Istoria imperiului Ottomane. Bucuresti, 1878. Vol. II

Rypka J. Z korespondence Vysoke Porty z Bogdanem Chmelnickym. В кн.: Z dejin Vychodni Evropy a slovenstva: Sbornik venovany Jaroslavu Bidloyi. Praga, 1928

Arkayin A. The second siege of Vienna (1683) and its consequences. "Revue Internationale d'Histoire Militaire" Ankara, 1980, № 46

Fisher A. Ottoman Kamanets–Podolsk. "Jornal of Turkish Studies", 1984. Vol. 8

Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя та політичної діяльності. Нью-Йорк, 1985

Inalcik H. Military and Fiscal Transformation in the Ottoman Empire. 1600–1700. В кн.: Studies in Ottoman and Economical History. London, 1985

Степанков В. Боротьба України і Польщі проти експансії Османської імперії у 1672–1676 рр. В кн.: Україна і Польща в період феодалізму. К., 1991

Kołodziejczyk D. Podole pod panowaniem tureckim. Ejalet Kamieniecki. 1672–1699. Warzawa, 1994

Федорук Я. Міжнародна дипломатія і політика України 1654–1657. Львів, 1996

Чухліб Т. Правобережне Військо Запорозьке у геополітичних планах Османської імперії (1676–1685 рр.). В кн.: Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. К.–Запоріжжя, 1997

Кинросс Дж. Расцвет и упадок Османской империи. М., 1999

Крикун М. Турецький похід на Правобережну Україну 1674 року. "Вісник Львівського університету. Серія історична", вип. 34. Львів, 1999

Нариси дипломатії історії України. К., 2001

Османская империя и страны Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы в ХVII в., ч. 2. М., 2001

Іналджик Г. Боротьба за Східно-Європейську імперію, 1400–1700 рр. Кримський ханат, Османи та піднесення Російської імперії. "Україна в Центрально-Східній Європі", вип.2. К., 2002

Чухліб Т. Гетьмани і монархи. К., 2005

История Османского государства, общества и цивилизации, т.1. М., 2006

Чухліб Т. Особливості турецької політики Б.Хмельницького. В кн.: Чорноморська минувщина. Записки Відділу історії козацтва на Півдні України. Одеса, 2007, вип. 7

Галенко О. Тум на османському престолі. В кн.: Україна: хронологія розвитку, т.4. К., 2009.