Бібліографічне посилання: Лиман І.І. МЕЛЕС Анатолій [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Meles_A (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МЕЛЕС Анатолій (чернече ім'я Анатолій; р. н. невід. – 02.02. 1775) – єпископ, з ім'ям якого пов'язана спроба запорожців створити самостійну архієрейську кафедру. 1749 М. отримав сан архімандрита в Свято-Георгіївському монастирі на Афоні. 1750 прибув до Російської імперії для збирання милостині. 1756 знов приїхав до Росії в сані архієрея Мелетинського, уже як представник слов'ян Османської імперії, які прагнули переселитися на пд. рос. землі. З дозволу Найсвятішого Синоду 1758 та 1759 М. відвідав Слобідську Україну та Вольності Війська Запорозького низового. Після прибуття до Запорозької Січі був запрошений запорожцями служити у Свято-Покровській церкві. Через деякий час козац. кер-во запропонувало М., всупереч існуючим правилам, назавжди залишитися на Січі і порядкувати духовними справами Війська Запорозького. М. справили архієрейську різницю, він призначав закордонних духовних осіб для служби в запороз. церквах, правив богослужіння, не поминаючи імені митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Росії Арсенія (Могилянського). Через це 31 січня 1760 Найсвятіший Синод видав указ про взяття М. під арешт. Він був позбавлений архієрейського сану та ієромонашества і засланий до Сибіру в Кондинський Свято-Троїцький монастир під суворий нагляд. Пізніше перебував у кількох ін. монастирях, був духовною особою при рос. флоті. У жовтні 1770 рішенням Найсвятішого Синоду М. поновлений в єпископському сані. 1772 розпорядженням російської імп. Катерини II М. отримав в управління Глухівський монастир, в якому і помер.