Бібліографічне посилання: Ісаєвич Я.Д. МЕЛЬНИК [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Melnyk (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МЕЛЬНИК (нині м. Мєльнік Підляського воєводства, Польща) – істор. місто в Берестейській землі. Уперше згадане в Галицько-Волинському літописі під 1258 у зв'язку з обітницею кн. Данила Галицького прикрасити чудотворну ікону Спаса в церкві Богородиці в М.

З 14 ст. – у складі Великого князівства Литовського, 23 жовтня 1501 вел. князь литов. Олександр підписав тут один з актів польсько-литов. унії (т. зв. Мельницька унія), який, однак, не був затверджений пани-радою великого князівства. Через опір шляхти не увійшов у дію й Мельницький привілей 25 жовтня 1501, який піддавав королів. владу в Короні Польській під контроль сенату як органу магнатської олігархії (див. Магнати).