Бібліографічне посилання: Знаменська М.В., Кривець Н.В. МЕЛЬНИКОВА Ірина Миколаївна [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Melnykova_I_M (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МЕЛЬНИКОВА Ірина Миколаївна (н. 24.10.1918) – історик. Д-р істор. н. (1962), професор (1967), чл.-кор. АН УРСР (1973; з 1991 – АН України, з 1994 – Національна академія наук України). Засл. працівник освіти України (1996), засл. діяч н. і т. України (2002). Н. в м. Мена. 1940 закінчила істор. ф-т Київ. ун-ту. 1941–42 – викл. вузів у Казахстані (у містах Чимкент, нині м. Шимкент, Кзил-Орда, нині м. Кзилорда). 1946 закінчила аспірантуру істор. ф-ту Київського ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), захистила канд. дис. на тему: "Політика російського уряду щодо України в 1725–1740 рр". 1947–59 працювала в Інституті слов'янознавства АН СРСР (Москва) – на посадах вченого секретаря, старшого наукового співробітника. 1948–49 читала спец. курс з історії України на істор. ф-ті Московського університету. Перші ґрунтовні розвідки з історії Чехословаччини, Західної України вміщала в журналах "Ученые записки Института славяноведения", "Вопросы истории", "Новая и новейшая история". Стала автором 3-х розділів фундаментальної праці "Історія Чехословаччини", т. 3, в яких вперше в рад. історіографії дослідила історію Закарпаття у складі Чехословаччини. З 1957 – в Ін-ті історії АН УРСР (з 1991 – Ін-т історії України АН України, з 1994 – Інститут історії України НАН України), де працювала старшим наук. співробітником відділу історії країн нар. демократії (1957–65), зав. відділу історії і міжнар. відносин соціаліст. країн (1965–88), від 1988 – гол. наук. співробітник відділу історії міжнар. зв'язків України. 1962 захистила докторську дисертацію на тему: "Класова боротьба в Чехословаччині у період тимчасової часткової стабілізації капіталізму (1924–1929 рр.)", матеріали якої стали основою фундаментальної монографії "Класова боротьба у Чехословаччині в 1924–1929 рр.".

Під кер-вом М. велася науково-теор. розробка важливих напрямів вітчизн. і заг. історії, істор. зв'язків, співробітництва і дружби народів України і країн Центр. та Пд.-Сх. Європи, міжнар. відносин незалежної Укр. д-ви. Автор понад 200 наук. та науково-популярних праць, серед яких бл. 30 монографій та колективних робіт. Праці М. дістали належну оцінку наук. громадськості в нашій країні й за кордоном, публікувалися в Чехії та Словаччині. Автор розділів з міжнар. проблем історії України в багатотомних "Історії Української РСР", "Історії міст і сіл України", статей в "Українській радянській енциклопедії". Створила школу фахівців з історії та міжнар. відносин країн Центр. та Пд.-Сх. Європи. Під її наук. кер-вом підготовлено бл. 40 канд. і докторських робіт, написано низку колективних та індивідуальних монографій. Виступала на 7–10-му Міжнар. з'їздах славістів. Від 1990-х рр. досліджує актуальні питання міжнар. відносин, зовнішньополіт. діяльності незалежної України, теор. проблеми місця України в європ. історії. 2001 під наук. кер-вом та за особистою участю М. вийшла колективна робота "Україна і Європа (1990–2000 рр.): Анотована історична хроніка" в 2-х частинах, і 2004 – "Зовнішня політика України в умовах глобалізації 1991–2003: Анотована історична хроніка міжнародних відносин". Від 1967 до кінця 1980-х рр. очолювала Наук. координаційну раду АН УРСР з питань історії країн Центр. та Пд.-Сх. Європи. Заст. голови Комісії істориків СРСР і Чехословаччини (1970-ті – кінець 1980-х рр.). Багато років була членом редколегії щорічного збірника "Історичні дослідження: Історія зарубіжних країн", з 1991 – член редколегії міжвідомчого збірника наукових праць "Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки".

Лауреат премії АН УРСР ім. Д.Мануїльського (1976). Нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора (1967), Дружби народів (1978), Жовтневої революції (1986), кн. Ярослава Мудрого 5-го ст. (2008), Грамотою та Почесною грамотою Президії ВР УРСР (1976, 1982). Відзначена почесними знаками: "Відмінник освіти України" Мін-ва освіти України (1996), "За вклад у справу дружби" Союзу рад. т-в дружби, почесним знаком 1-го ст. Союзу чехословацько-рад. дружби, "За активну роботу" Всесоюзного т-ва "Знання", Золотою медаллю ім. Я.Пуркіне Брненського ун-ту, медалями ім. Зд.Неєдли, ім. Л.Штура Словац. АН.