Бібліографічне посилання: Бойко О.Д.
МЕНШОВИКИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Menshovyky (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
МЕНШОВИКИ
МЕНШОВИКИ – фракція Російської соціал-демократичної робітничої партії; організаційно оформилася після II з'їзду РСДРП (1903), який прийняв програму і статут партії. Отримала назву за результатами виборів до керівних органів РСДРП. При обговоренні статуту виявилось ідейне розходження всередині партії. Ті, що висловилися за побудову партії на зразок європ. соціал-демократії, без обов'язкової парт. діяльності своїх членів, при виборах ЦК опинилися в меншості. Більшість отримали прихильники суворого централізму, жорсткої парт. дисципліни та підкорення парт. директивам, що було потрібно для нелегальної роботи в підпіллі. До 1917 РСДРП існувала як єдина партія. Після VII конференції РСДРП (7–12 травня (24–29 квітня) 1917) з неї виділилася окрема РСДРП(більшовиків). Лідерами М. були Г.Плеханов, Ф.Дан, Ю.Мартов, І.Церетелі. Друк. органи: газ. "Вперед", "Рабочая мысль" та ін. Після Лютневої революції 1917 меншовизм становив впливову політ. силу, партія нараховувала до 193 тис. членів. М. вважали Російську революцію 1917–1918, що почалася, буржуазною, виступали за співробітництво різних сусп. верств та партій політичних, разом з Партією соціалістів-революціонерів грали провідну роль в радах (див. Ради робітничих депутатів, Ради солдатських депутатів в Україні, Ради селянських депутатів), входили до Всерос. ЦВК, Тимчасового уряду (І.Церетелі, М.Скобелєв, П.Малянтович та ін.). Разом з тим, посилилися суперечності всередині партії, яка складалася з різних фракцій (М.-оборонці, М.-інтернаціоналісти та ін.). У серпні 1917 відбувся об'єднавчий з'їзд, після якого партія прийняла назву об'єднаної – РСДРП(о). 1917 в Україні діяло до 50 місц. орг-цій, чисельність яких складала 40 тис. осіб. Члени партії входили до Української Центральної Ради, Малої Ради (див. Комітет Української Центральної Ради; М.Балабанов, К.Кононенко). М. не заперечували проти укр. автономії у складі Рос. д-ви, але виступали проти суверенної укр. республіки. М. засудили захоплення влади в країні більшовиками (див. Жовтневий переворот в Петрограді 1917), вимагали передачі її Всеросійським Установчим зборам, утворення однорідного соціаліст. уряду. 14 червня 1918 Всерос. ЦВК виключив М. зі свого складу та з місц. рад усіх рівнів. Під час громадян. війни 1918–22 (див. також Громадянська війна в Україні 1917–1921) партія вела боротьбу проти більшовицької влади, її представники брали участь в антибільшовицьких урядах (Самара, Омськ, Єкатеринбург, нині усі міста в РФ), у Кронштадтському заколоті 1921. (Див. також "Київських меншовиків" справа 1920.) Частина членів партії емігрувала, 1921 вони утворили Закордонну делегацію РСДРП. В рад. республіках окремі орг-ції М. діяли легально (1921–22), потім – нелегально (1923–24), після 1925 меншовизм у СРСР був фактично знищений, члени партії репресовані. |