Бібліографічне посилання: Верменич Я.В., Скляренко Є.М. МЕРЕФА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Merefa (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МЕРЕФА – місто Харків. р-ну Харківської області. Розташов. на р. Мерефа (прит. Мжі, бас. Сіверського Дінця). Залізничний вузол. Населення 25,1 тис. осіб (2005).

Поселення отримало назву від р. Мерефа, про яку є згадка в "Большому чертежу книге" 1627. 1645 на р. Мерефа була заснована козац. слобода, а вже через десять років тут була укріплена фортеця, озброєна чавунними гарматами. Традиційно М. пов'язується з іменем отамана І.Сірка і вважається місцем його народження. Д.Яворницький, перший детальний біограф І.Сірка, писав, що "родом він був з козацької слободи Мерефи Слобідської України". Проте вивчення документів, на які посилався Д.Яворницький ("Архив Юго-Западной России", т. 9 та т. 12) не дає підстав для висновку про існування М. до 1645. Вірогідним є припущення, що І.Сірко заснував М., ставши її осадником.

В "Описании Харькова 1670 года" є згадка про новостворену слободу М. 1676 бєлгородський намісник кн. Г.Ромодановський писав: "В нынешнем году пришли мы в новопостроенный город Мурафу на слободу с женами и детьми. 260 человек на вечное житье, и строиться дворами..." У цьому ж році сюди прибув з чималим загоном козаків уманський полк. М.Семенко. Фортеця протягом майже століття героїчно протистояла нападам іноз. загарбників. 1668 татари спалили слободу, але вже 1672 харків. полк. Г.Донець-Захаржевський розбив під М. татар. військо і взяв у полон мурзу. 1693 під М. зазнав поразки 15-тис. татар. загін. Під час козац. повстання під проводом С.Разіна в жовтні 1670 в М. відбулося козац. повстання під проводом О.Хромого (див. також Разіна Фрола похід 1670). Козаки Мереф'янського полку брали участь у Північній війні 1700–1721, зокрема в Полтавській битві 1709.

До 1765 М. – сотенне містечко Харківського полку. 1780 М. отримала статус слободи. 1797 увійшла до Слобідсько-Української губернії (з 1835 – Харківська губернія).

1867 через М. пройшла залізниця, що дало значний поштовх розвитку пром-сті. Наприкінці 19 ст. тут діяли склозавод та Артемівський спиртзавод.

Рад. владу встановлено в грудні 1917. З 7 квітня 1918 М. – під владою австро-нім. окупантів (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918). Під час окупації залізничники М. брали участь у Всеукраїнському страйку залізничників 1918. У грудні 1918 М. зайняли війська Директорії Української Народної Республіки. У січні 1919 М. знову зайняли більшовики, у червні містом оволоділи денікінці (див. Денікіна режим в Україні 1919–1920). Остаточно рад. владу встановлено 10 грудня 1919.

1928 М. отримала статус с-ща міськ. типу. До 1930 – у складі Харківської округи, з 1932 – Харків. області. З 1938 – місто. Райцентр 1929–30. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 з 21 жовтня 1941 по 5 вересня 1943 була окупована гітлерівцями.

Істор. пам'ятки: Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1795).