Бібліографічне посилання: Білокінь С.І. МЕЖЕНКО Юрій Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mezhenko_Yu_O (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МЕЖЕНКО (справжнє прізв. – Іванов) Юрій Олексійович (18 (06).06.1892–24.11.1969) – книгознавець, бібліограф, історик к-ри, літературознавець. Н. в м. Харків у сім'ї лікаря. Закінчив філол. ф-т Моск. ун-ту (1917). Співробітник бібліотечно-архів. відділу мін-ва нар. освіти (1918), зав. справами (директор) Гол. книжкової палати (1919). Член к-ту із заснування та голова Ради бібліотекарів (перший директор, 1920–22) Всенар. б-ки України при УАН (див. Бібліотека національна України імені В.Вернадського). Директор Українського наукового інституту книгознавства (УНІК; 1 серпня 1922 – 7 серпня 1931). Редагував ж. "Бібліологічні вісті" (1923–31) та "Труди" УНІКу (т. 1–4; 1926–30). Як один з керманичів укр. книгознавства зазнав цькування, внаслідок чого виїхав до Росії. Гол. бібліотекар Держ. публічної б-ки ім. М.Салтикова-Щедріна в Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург; 1934 –45). Директор Б-ки АН УРСР (6 квітня 1945 – 1 лютого 1948). Керував підготовкою "Репертуару української книги, 1798–1914". Після нових нагінок 5 лютого 1948 виїхав до Ленінграда. 1950 вийшов на пенсію. Зав. редакції бібліографії Гол. редакції УРЕ в Києві (1960–62).

З 1911 збирав колекцію "Шевченкіани" (понад 15 тис. одиниць зберігання). Автор праць "Перспективи розвитку великих і наукових бібліотек на Україні" "(Бібліологічні вісті", 1926, № 2), "Теоретичні передумови організації української бібліографічної роботи" (Там само, 1926. № 4), "Актуальні питання української бібліографії" ("Життя й революція", 1927, № 9), "Українська книжка часів Великої революції" (Київ, 1928; відбитка з вид.: "Життя й революція", 1927, № 10–12), "До питання про виявлення динаміки літературного процесу бібліографічним методом" ("Бібліологічні вісті", 1930, № 2). Уклав бібліографічні покажчики "Чужомовне письменство в українських перекладах" ("Життя й революція", 1929, кн. 4–8; разом з М.Яшеком) та "Русская техническая периодика, 1800–1916 гг." (Москва–Ленінград, 1955). Великий резонанс мали статті М. "Творчість індивідуума і колектив" ("Музаґет", 1919, № 1/3), "Європа чи Просвіта?" ("Життя й революція", 1925, № 5).

П. у м. Київ.