Бібліографічне посилання: Прилуцький В.І. МЕЖЛАУК Іван Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mezhlauk_I_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МЕЖЛАУК Іван Іванович (12.10 (30.09).1891–26.04.1938) – рад. і парт. діяч. Брат В.Межлаука. Н. в м. Харків у сім'ї вчителя. З 1911 брав участь у революц. русі. Після закінчення 1912 історико-філол. відділення Харків. ун-ту працював учителем у г-зіях Харкова. 1916 склав екзамени за навч. курс юрид. ф-ту Харків. ун-ту. 1917 став членом Харків. ради робітн. і солдатських депутатів, брав участь в організації рад на Харківщині та солдатських комітетів на Зх. фронті, член революц. к-ту в м. Брянськ (нині місто в РФ). У січні–березні 1918 був нар. комісаром юстиції в Донецько-Криворізькій Радянській Республіці. З квітня 1918 – секретар Казанської ради робітн. і солдатських депутатів, комісар батальйону у боях проти білочехів. З червня 1918 працював губернським військ. комісаром, членом губернського к-ту РКП(б). У серпні–грудні 1918 був військ. комісаром Приволзького військ. округу. Потім, до травня 1919, займав посаду гол. начальника постачання Червоної армії (див. Радянська армія), а в червні–грудні був начальником Центр. управління постачання Червоної армії. У лютому–травні 1920 – комісар Катеринославської залізниці. До жовтня 1920 був членом РВР 4-ї армії, а потім, до листопада – комендантом Чорномор. укріпленого р-ну. З 1921 очолював Петровський металургійний завод (Єнакієве) та трест Південсталь. З лютого 1922 – уповноважений Наркомату шляхів сполучення на Донец. залізницях. Протягом 1923–25 був головою "Турбавовни", Середньоазійської екон. ради, Середньоазійського бюро ЦК РКП(б), секретарем ЦК КП(б) Туркменістану. 1926–29 працював в апараті ЦК ВКП(б). 1929 був призначений секретарем Тамбовського окружного к-ту ВКП(б). З грудня 1930 – секретар Ради праці та оборони СРСР і заст. керуючого справами РНК СРСР. У травні 1936 – листопаді 1937 – голова Всесоюзного к-ту зі справ Вищої школи при РНК СРСР. Заарештований у грудні 1937, засуджений до розстрілу 25 квітня 1938. Наступного дня страчений.

Реабілітований 4 квітня 1956.