Бібліографічне посилання: Вілкул Т.Л. МІНІАТЮРА КНИЖКОВА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Miniatyura_knyzhkova (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МІНІАТЮРА КНИЖКОВА. Спершу термін "мініатюра" означав червоний (писаний циноброю) малюнок у рукопису, що ілюстрував та доповнював текст. Характеризувався малим розміром, часто розміщувався на полі або між рядками рукописів, хоча трапляються мініатюри і на весь аркуш. Найдавніші відомі на наш час мініатюри знайдені в Єгипті ("Книга мертвих", 2 ст. до н. е., "Іліада" та "Енеїда", 1 ст.). Мініатюра досягла розквіту за доби середньовіччя. У ранніх слов'ян. рукописах використовувалася переважно темперна техніка, золото. На вигляд мініатюри нагадують емалі. Починаючи від 14 ст. мініатюра поступово відокремлюється від тексту, при її створенні вже використовують акварельні фарби. Давньорус. мініатюри виконані у візант. традиції. Найдавніші кодекси містять невелику кількість повноаркушних мініатюр (Остромирове Євангеліє – 3 портрети євангелістів, Мстиславове Євангеліє – 4, Ізборник 1073 – 5, у т. ч. груповий портрет родини вел. кн. київ. Святослава Ярославича). Від 14–15 ст. дійшли лицьові зводи, кількість мініатюр в яких сягає кількох сотень. Можливо, однак, що лицьові зводи почали писати ще в Давній Русі (вважають, напр., що мініатюри Радзивіллівського літопису 15 ст. скопійовані з давньорус. оригіналів).