Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І. МІСЬКА ДУМА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Miska_Duma (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МІСЬКА ДУМА – виборний орган міськ. самоврядування в містах Російської імперії. Уперше заснована 1785 у зв'язку з виданням імп. Катериною II Жалуваної грамоти містам 1785 (у містах Правобережної України – 1793). За нею міські жителі, які поділялися на шість станів, обирали заг. М.д. на чолі з міським головою, а заг. М.д. обирала шестигласну думу – по одному гласному від кожного стану. Остання займалася вирішенням практичних питань міськ. госп-ва. До М.д. перейшла частина функцій від міських ратуш і магістратів. Її діяльність контролювалася губернатором. Міська реформа 1870 замінила станові органи міськ. самоврядування на безстанові. Відтоді М.д. обиралися на основі майнового цензу на 4 роки в кількості 30–72 гласних, 180 – у Москві – та 250 – у Санкт-Петербурзі. М.д. вирішувала питання благоустрою міста, опікувалася торгівлею та пром-стю, охороною здоров'я, нар. освітою, призрінням немічних тощо. Утримувала пожежну охорону, поліцію, в'язниці, казарми, які поглинали 20–60 % бюджету. "Городовое положение" 1892 звузило коло виборців, збільшило майновий ценз, зменшило число членів М.д. (20–100 осіб в усіх містах та 160 – у столицях), посилило контроль за діяльністю М.д. Присутність членів її (гласних) була обов'язковою на засіданнях, що відбувалися 4–24 рази на рік. До складу М.д. входили заг. збори, підготовчі комісії та канцелярія. Від 1864 М.д. діяли поряд із земствами. Під час Першої світової війни брали участь у створенні Союзу міст (див. Союзи земств і міст). У ході Російської революції 1917–1918 функції М.д. перейшли до міськ. ради робітничих депутатів.