Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І. МІСЬКА РЕФОРМА 1870 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Miska_reforma_1870 (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МІСЬКА РЕФОРМА 1870 проведена відповідно до нового "Городового положения", що стало однією з ланок у системі бурж. реформ 60–70-х рр. 19 ст. в Російській імперії. М.р. мала на меті поліпшити стан міськ. госп-ва і залучити до управління ним підприємницький клас. М.р. розроблялася від 1862, проект її був затверджений імп. Олександром II 16 червня 1870. М.р. замінила попередні органи міськ. управління безстановими – міською думою (розпорядчі функції) і міською управою (виконавчі). В основу виборчого права покладено майновий ценз. Брати участь у виборах могли чоловіки, які досягли 25 років і сплачували в міську казну податки та збори. До таких належали власники нерухомості, фабрично-заводських та торг. підпр-в, ті, хто викупляв купецькі й пром. посвідчення (див. Купецькі гільдії), приказчики 1-го розряду. Виборець мав бути рос. підданим і не мати боргів перед містом. Поряд з одноосібниками виборчим правом наділялися різні орг-ції, які сплачували податки в держ. бюджет. Виборці розподілялися по 3-х куріях, рівних між собою за сумою сплати податків. За цією системою виборів найбільшу кількість місць в органах міськ. самоврядування отримували заможні громадяни. Члени міської думи обиралися на 4 роки і називалися гласними. Кількісний склад гласних становив (залежно від кількості населення) від 30 до 72, у Москві – 180, Санкт-Петербурзі – 250 осіб. До їхніх функцій входило дбати про благоустрій міста, нар. освіту, охорону здоров'я, громад. догляд певних соціальних категорій населення, опікуватися розвитком торгівлі, пром-сті, кредиту. Міські органи не могли самостійно запроваджувати нові чи змінювати узаконені норми оподаткування. За реформою, міська дума обирала міськ. голову (у столичних містах, Одесі, Ризі, нині столиця Латвії; Києві – ще й його товариша (заст.)), членів міської управи. Підпорядковувалася міська дума губернаторові та губернському в міських справах присутствію. Подібні норми закону проіснували до 1892. "Городовое положение" 1892 позбавило дрібних торговців, прикажчиків та євреїв права голосу, скасувало розподіл по куріях.