Бібліографічне посилання: Головко В.В. МІЗЕС Людвіг фон [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mizes_L (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МІЗЕС Людвіг фон (29.09.1881–10.10.1973) – австрійс. економіст, прихильник ліберального напряму в екон. науці. Н. в м. Львів. Його батько Артур фон Мізес працював експертом Австрійс. держ. залізниць. Молодший брат Ріхард був відомим математиком та механіком.

Після закінчення з відзнакою г-зії 1900 М. поступив на ф-т політ. наук і правознавства Віденського ун-ту, який закінчив 1906. Ще будучи студентом, видав книгу "Про розвиток відносин між селянами та поміщиками на Галичині 1772–1848" (1902). 1913–38 (з перервою в кілька років під час Першої світової війни, в якій брав участь як артилер. офіцер і співробітник госп. управління Мін-ва оборони Австро-Угорщини) працював приват-доцентом та екстраординарним професором Віденського університету. Також викладав у Віденській комерційній жін. академії. Працював у Торг. палаті Відня, де 1920–34 вів приватний семінар, на якому в невимушеній обстановці обговорювалися актуальні наук. та госп. проблеми того часу. Після поїздки в США 1926 заснував Австрійс. ін-т досліджень екон. циклів. З 1934 по 1940 працював професором кафедри міжнар. екон. відносин Вищого міжнар. ін-ту Женевського ун-ту (Швейцарія). Негативно оцінював аншлюс (приєднання) Австрії Німеччиною 1938. У серпні 1940 переїхав до США. 1945–68 працював професором Нью-Йоркського ун-ту.

Був одним із засновників новоавстрійс. екон. школи. Інтерпретував і розвивав екон. теорію як заг. теорію людської діяльності (праксеологію), відмінну як від природничих наук, так і від історії. За своїми екон. поглядами М. був послідовним лібералом, прихильником вільного ринку і виступав проти втручання держави в економіку. Відповідно, вважав соціалізм нежиттєздатним, а марксистський діалектичний матеріалізм (див. Марксизм як ідеологічна течія) розкритикував як неспроможну філософсько-істор. теорію. У той же час акцентував увагу на корисності вивчення історії.

Серед наук. інтересів – мікроекономіка, дослідження екон. циклів, теорія пізнання, людська поведінка, філософія історії.

Автор 25 книг та понад 250 статей. Осн. твори: "Гроші та держава" (1912), "Соціалізм: економічний та соціологічний аналіз" (1922), "Лібералізм" (1927), "Бюрократія" (1944), "Свобода та власність" (1950), "Теорія та історія: інтерпретація соціально-економічної еволюції" (1957).

П. у м. Нью-Йорк (США).