Бібліографічне посилання: Мартинов А.Ю. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mizhnarodni_organizatsii (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ в історії міжнародних відносин є формою міждерж. співробітництва і багатосторонньої дипломатії. Виникнення М.о. у 19 ст. стало результатом тенденції до інтернаціоналізації багатьох аспектів сусп. життя. 1815 була створена перша європ. міжнар. орг-ція – Центр. комісія навігації по Рейну. Новим етапом історії М.о. стало виникнення міжнар. універсальних орг-цій: Всесвітнього телеграфного союзу (1865) та Всесвітнього поштового союзу (1874). Для сучасних М.о. властиве розширення їхньої компетенції та ускладнення структури. У 20 та на поч. 21 ст. термін "міжнародна організація" використовується щодо міждерж. (міжурядових) та неурядових орг-цій. Взаємні зв'язки та співробітництво між М.о. (на поч. 21 ст. їх понад 4 тис., з них понад 300 міжурядових орг-цій) дають підстави констатувати наявність системи М.о., в центрі якої знаходиться Організація Об'єднаних Націй. Міждерж. орг-ції функціонують на засадах договору про заснування державами-членами. Статутні документи М.о. віддзеркалюють мету та механізми їхньої роботи. М.о. є суб'єктами міжнар. права, напр. НАТО та Європейський Союз. Неурядові М.о. створені не міждерж. договором, а на основі угоди між фізичними або юрид. особами ("Ліга товариств Червоного Хреста та Півмісяця", "Грінпіс", "Міжнародна амністія" тощо). Членство в неурядових М.о., як правило, відкрито для всіх зацікавлених суб'єктів. За колом учасників міжнар. міждерж. орг-ції поділяються на універсальні, членство в яких відкрито для всіх держав (ООН та її спеціалізовані установи) та регіональні, членство в яких залежить від належності країни до певного регіону (Афр. союз, Орг-ція амер. єдності тощо). Статути деяких регіональних орг-цій передбачають надання статусу спостерігача для д-в, які не належать до регіону її компетенції. Україна є спостерігачем у "Русі неприєднання" (1996). Міждерж. орг-ції можуть мати заг. або спец. компетенцію. Діяльність М.о. заг. компетенції поширюється на всі сфери міждерж. відносин ("Рух неприєднання"). М.о. спец. компетенції обмежують свою роботу певною спец. сферою (Міжнародне агентство з питань атомної енергії ). Класифікація М.о. за обсягом повноважень дає підстави виділити міждерж. та наддерж. М.о. До першої групи належить більшість М.о., метою діяльності яких є організація міждерж. співробітництва. Метою наддерж. М.о. є інтеграція. Їхні рішення безпосередньо поширюються на громадян та юрид. осіб держав-членів. Після підписання Маастрихтського договору 1992 елементи наддержавності наявні в діяльності ЄС. З точки зору порядку вступу М.о. поділяються на відкриті (з правом вступу будь-якої д-ви) та закриті (вступ лише за згоди держав-членів). М.о. виконують важливу консультативну та прикладну роль в умовах глобалізації. Зміна політ. впливу в М.о. залежить від співвідношення потенціалів потуги держав-учасниць. Станом на 2009 Україна є членом 47 М.о., бере участь у роботі понад 100 постійних та тимчасових органів, створених відповідно до міжнар. угод та договорів, учасницею яких вона є. 15 М.о. мають офіц. представництва в Україні. Тривалість існування М.о. визначається проблемою або конкретним інтересом, заради розв'язання чи реалізації яких вони створювалися.