Бібліографічне посилання: Томазов В.В. МОДЗАЛЕВСЬКИЙ Вадим Львович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Modzalevskyj_V (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОДЗАЛЕВСЬКИЙ Вадим Львович (28.03.1882–03.08.1920) – історик, архівіст, генеалог, мистецтвознавець, громад. діяч. З дворянського роду козацько-старшинського походження. Н. у м. Тифліс (нині м. Тбілісі, столиця Грузії). Син відомого педагога і дитячого письменника Л.Модзалевського (1837–96), брат видатного літературознавця Б.Модзалевського (1874–1928). Закінчив 1-й кадетський корпус у Санкт-Петербурзі (1899) та Миколаївське військ. інженерне уч-ще (1902). Під час навчання під впливом старшого брата та відомого рос. генеалога В.Руммеля (1855–1902) почав професійні заняття історією, брав участь у підготовці "Русского биографического словаря". Від 1902 служив у 14-му саперному батальйоні в Києві, займався проблемами укр. історії та генеалогії. Зблизився з багатьма укр. істориками, активно співробітничав з "Киевской стариной". Під час революції 1905–1907 – член "Кружка сознательных офицеров" та "Киевского военного коллектива". 1 листопада 1906 заарештований, звільнений через кілька днів за браком доказів.

Наприкінці 1906 М. переведений до С.-Петербурга вихователем 1-го кадетського корпусу. Водночас активно працював з генеалогічними матеріалами в Архіві Департаменту герольдії Сенату. На поч. 1911 вийшов у відставку з чином інженер-капітана. Від травня 1911 до травня 1912 – дир. Музею українських старожитностей імені В.Тарновського Чернігівського губернського земства. У квітні 1912 – березні 1918 – секретар Черніг. дворянських депутатських зборів та, одночасно, від березня 1911 – керуючий справами Чернігівської губернської вченої архівної комісії, брав участь у редагуванні її "Трудов". За ініціативою та під кер-вом М. створений і описаний архів комісії, розпочата робота з дослідження місц. архівів, з вивчення історії Лівобережної України 17–18 ст., а також спеціальних історичних дисциплін. Розробив методику публікації документів 17–18 ст., видав (1913–14) актові книги Полтави і Стародуба, 4-й т. "Дневника" генерального підскарбія Я.А.Марковича (1913).

Від травня 1917 – черніг. губернський комісар з охорони пам'яток мист-ва й старовини. Від червня 1917 – голова Черніг. к-ту з охорони пам'яток мист-ва та старовини. У квітні–жовтні 1918 – секретар Комісії для розробки законопроектів про заснування Укр. академії наук. У травні 1918 – червні 1919 – голова архівно-бібліотечного відділу Мін-ва нар. освіти України (пізніше – Гол. управління мист-ва та нац. к-ри), у червні–жовтні 1919 – голова Гол. архів. управління та Всеукр. гол. архіву, розробив проект реформи архів. справи.

М. був членом багатьох наук. т-в, у т. ч. одним із засновників Українського наукового товариства (серпень 1918). Плідно працював у держ. комісіях та комісіях УАН (нині Національна академія наук України), керував Комісією УАН для створення "Біографічного словника діячів українського народу і української землі" (лютий 1919).

П. у м. Київ.