Бібліографічне посилання: Головченко В.І. МОГИЛЯНСЬКИЙ Микола Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mohylianskyj_Mykola (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОГИЛЯНСЬКИЙ Микола Михайлович (04.12(22.11).1873–22.03.1942) – громад. і політ. діяч, дипломат, публіцист і критик. Н. в м. Чернігів у сім'ї товариша голови карної ради черніг. окружного суду. Закінчив Петерб. ун-т, де познайомився з В.Леніним. Працював у дирекції Музею імп. Олександра III, був активним членом Конституційно-демократичної партії (кадетів) і співробітником її друкованого органу – газ. "Речь" (де 1913 з культурницьких позицій гостро засудив гасло самостійності України), а також "Украинского вестника". Після Лютневої революції 1917 переїхав до Києва; за гетьманату П.Скоропадського – товариш (заст.) державного секретаря, голова юридично-редакційної комісії на мирних переговорах між Українською Державою та РСФРР 1918. 16 жовтня 1918 призначений головою дипломатичної місії до Франції задля налагодження контактів із країнами Антанти, дотримувався федералістських поглядів в укр. питанні, співпрацював з Урядом Півдня Росії П.Врангеля. У 1920–30-ті рр. – керівник Комісії для складання Біографічного словника діячів України при ВУАН, був близький до групи неокласиків і виступав проти марксистсько-ленінського літературознавства ("До проблеми розуміння художнього твору"; "Життя й революція", 1925, № 4); в оповіданні "Вбивство" ("Червоний шлях", 1926, № 1) виступив проти укр. зміновіхівства за його прагнення до співпраці з рад. владою, був позбавлений права друкуватися.