Бібліографічне посилання: Бикова Т.Б. МОКРОУСОВ Олексій Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mokrousov_O (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОКРОУСОВ Олексій Васильович (справжні ім'я та по батькові – Хома Матвійович; псевд. – Савін; 21(09).06.1887–28.10.1959) – активний учасник революц. руху в Росії, один з організаторів й керівників партизан. руху в Криму під час громадян. війни 1918–22 та Другої світової війни. Н. в с. Понирі (нині село Курської обл., РФ) в родині селян. Працював чорноробом, слюсарем, шахтарем. 1908 надісланий матросом на Балт. флот. 1912 заарештований за революц. пропаганду, втік з-під слідства за кордон, де примкнув до анархо-синдикалістів (див. Анархо-синдикалізм). Працював на торг. та китобійних суднах у Швеції, Австро-Угорщині, Данії, Великій Британії, Аргентині, Австралії, Чілі, Японії, Китаї. Після Лютневої революції 1917 повернувся до Росії. Під час Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 на чолі загону моряків захопив Центр. телеграфне агентство. Делегат Другого Всеросійського з'їзду рад 1917. У листопаді 1917 сформував загін з матросів, направлений в Область Війська Донського для боротьби з генералом О.Каледіним. Наприкінці 1917 М. прибув до Севастополя, де сприяв захопленню влади більшовиками. Брав участь у збройній боротьбі проти кримськотатар. "ескадронців", військ генерала Л.Корнілова, нім. військ (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918). З серпня 1919 командував бригадою в Задніпровській д-зії. 21 липня 1920 призначений командуючим партизан. силами Криму (Крим. повстанською армією). 17 серпня 1920 за розпорядженням ЦК КП(б)У та РВР Південно-Західного фронту група в складі 11 осіб на чолі з М. висадилася на півострові біля с. Капсіхор (нині с. Морське, підпорядковане Судацькій міськраді АР Крим) для партизанської боротьби. У листопаді–грудні 1920 разом з Сімферопольською ініціативною групою анархо-синдикалістів М. звернувся до Крим. революц. к-ту з проханням дозволити діяльність групи, але отримав відмову. В лютому 1921 в с. Кара-Кіят (нині с. Грушеве Сімферопольського р-ну) створив першу в Криму комуну сільськогосподарську, протягом 2-х років очолював її. Від 1923 до осені 1936 – завідувач Крим. держ. заповідника. 1933–34 начальник Колимської експедиції, перетнув тайгу Сх. Сибіру, де шукав місця для побудови аеродромів. 1936–39 був військ. радником командуючого Арагонським фронтом під час громадян. війни в Іспанії. Від 23 жовтня 1941 по липень 1942 очолював Крим. штаб партизан. руху. Віддавав накази щодо розстрілу партизан, дії яких йому не подобалися, був знятий з посади й відправлений на фронт. З серпня 1943 перебував у розпорядженні командуючого Північнокавказ. фронтом. Займався розвідкою, брав участь у Керченсько-Ельтигенській десантній операції 1943. Закінчив війну у званні полковника, працював директором Крим. теплоелектростанції, очолював туристично-екскурсійне бюро в Сімферополі.

Похований у м. Сімферополь на Військ. кладовищі.