Бібліографічне посилання: Степовик Д.В. МОЛОДОЖАНИН Леонід Григорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Molodozhanyn_L (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОЛОДОЖАНИН Леонід Григорович (мистецький псевд. – Лео Мол; 15.01.1915–11.07.2009) – скульптор у галузі монументальної і станкової скульптури, кераміст, вітражист, мозаїст. Н. в м-ку Полонне. Разом з батьками переїхав у Сибір (у с. Мишоловка біля Іркутська, потім – у Красноярськ; нині обидва міста в РФ; 1916–29); згодом – на Пн. Кавказ (Нальчик; нині столиця Республіки Кабардино-Балкарія, РФ; 1929–32); жив у Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург; 1932 –41). Навч. в мистецькій середній школі (Ленінград, 1932–35, викл. – А.Фалендорф), Академії мист-в (Ленінград, 1936–41, викл. – М.Манізер); 1941 виїхав на Зх. (Австрія, Німеччина, Нідерланди, Канада). Вдосконалювався в приватній скульптурній майстерні В.Фрасса у Відні (1941 –42), Берлінській академії мистецтв (1942–45, викладачі – Ф.Клімш, В.Шайбе, А.Брекер). Завершив навчання в Академії мист-в у м. Гаага (Нідерланди; 1945–48, викл. – Б.Гунд). Упродовж тривалого періоду навчання (1932–48) паралельно працював творчо, виконуючи самостійні роботи, напр., скульптурні портрети Р.Вагнера, П.Чайковського, О.Бородіна, Т.Пачева (1937–40), або допомагаючи своїм учителям у праці над їхніми творами, напр., М.Манізеру під час його роботи над пам'ятником Т.Шевченкові для Києва (1938–39). Талант і оригінальна творча манера М. вповні розкрилися після його переїзду в Канаду й оселення в столиці провінції Манітоба м. Вінніпег (1949). Осн. мистецький стиль М. – класицизм, іноді з незначними ознаками й елементами бароко. Це виявилось у низці станкових портретів визначних людей Канади, США, Італії, а також відомих представників зх. укр. діаспори. Від поч. 1960-х рр. М. почав працювати в галузі монументальної скульптури, здобувши світ. славу як автор кількох пам'ятників Т.Шевченкові в зарубіжних країнах: США, Аргентині, Бразилії, Росії, Італії. Широко відомі його пам'ятники укр. та західноєвроп. політ., культ., військ., реліг. діячам – У.-Л.Черчіллю (1966), папам Іоанну ХХIII, Павлу VI (обидва 1967) й Іоанну Павлу ІІ (1979, 1983, 1984), Дж. Кеннеді (1969), митрополиту Іларіону (Огієнкові; 1968), єпископові Ісидору (Борецькому; 1988), акад. А.Сахарову, вел. кн. київ. Володимиру Святославичу в Лондоні (Велика Британія; 1988), йому ж у Торонто, Вінніпезі й Саскатуні (Канада; 1988), митрополитові А.Шептицькому у Філадельфії (США; 1992). У Вінніпезі в парку "Ассінібойн" відкрито 1992 "Сад скульптур Лео Мола", де в спец. "скляному павільйоні", а також під відкритим небом експонуються понад 100 скульптур митця. У Канаді і за її межами М. відомий також як майстер вітражів і мозаїки для правосл., катол. і протестантських храмів – понад 80 композицій для 30 храмів. 1991, вперше після 50 років еміграції, М. відвідав Україну і відтоді майже щороку бував на Батьківщині. Він був удостоєний 3 почесних докторатів зх. ун-тів і понад 20 нагород України й зарубіжних країн.

П. і похований у м.Вінніпег (провінція Манітоба, Канада).