Бібліографічне посилання: Лобода М.К. МОСКАЛЕНКО Кирило Семенович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Moskalenko_K (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОСКАЛЕНКО Кирило Семенович (11.05(28.04).1902–17.06.1985) – військ. діяч, маршал Рад. Союзу (1955), двічі Герой Рад. Союзу (1943, 1978), Герой Чехословац. Соціаліст. Республіки (1969) за участь у визволенні країни від нацистів у 1944–45. Н. в с. Гришине (нині село Красноармійського р-ну Донец. обл.) в сел. сім'ї. У Червоній армії (див. Радянська армія) з серпня 1920. У 1922 закінчив Укр. об'єднану школу червоних командирів, 1928 артилер. курси вдосконалення командного складу РСЧА. З вересня 1936 нач. артилерії 133-ї механізованої бригади Київського військового округу. Учасник радянсько-фінляндської війни 1939–1940. Нач. артилерії військових корпусів в Одеському військовому окрузі. Від початку Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 брав участь в оборонних боях на Південно-Західному фронті під Володимиром-Волинським, Рівним, Новоградом-Волинським, Києвом, Черніговом і в наступальній операції на правому крилі Пд.-Зх. фронту в битві під Москвою 1941–1942. Війська під командуванням М. билися з ворогом під Харковом, на Дону, під Сталінградом (нині м. Волгоград, РФ), брали участь у Воронезько-Касторненській наступальній операції 1943 та Бєлгородсько-Харківській наступальній операції 1943, Курській битві 1943 і битві за Дніпро 1943, Київській наступальній операції 1943, Житомирсько-Бердичівській наступальній операції 1943–1944, Проскурівсько-Чернівецькій наступальній операції 1944, Львівсько-Сандомирській наступальній операції 1944, Карпатсько-Дуклянській наступальній операції 1944, Західнокарпатській, Моравсько-Остравській і Празькій наступальних операціях 1945. Очолювані ним війська визволяли Україну, Чехословаччину, Польщу.

Після війни до серпня 1948 – командуючий армією в Прикарпатському військ. окрузі, згодом – командуючий військами Моск. військ. округу Протиповітряної оборони. 1960–62 – головнокомандуючий ракетними військами стратегічного призначення, заст. міністра оборони СРСР. Від 1962 – гол. інспектор мін-ва оборони СРСР, заст. міністра оборони СРСР. З 1983 – у групі інспекторів мін-ва оборони СРСР.

З 1946 – депутат ВР СРСР –11-го скликання.

Нагороджений 22-ма орденами (7-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, 5-ма орденами Червоного Прапора, 2-ма орденами Суворова 1-го ст. й ін.) та 15-ма медалями СРСР, а також 29-ма іноз. орденами і медалями.

П. у м. Москва, похований на Новодівичому кладовищі.

Бронз. бюст М. встановлений у м. Красноармійськ Донец. обл., меморіальна дошка – у Харкові.