Бібліографічне посилання: Тесленко І.А. МОТОВИЛИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Motovyly (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МОТОВИЛИ (Беневичі-Мотовидли, Мотовидли) – шляхетський рід власного герба, у 16–18 ст. – зем'яни Волинського воєводства та Київського воєводства Речі Посполитої. Мали, імовірно, литов. походження.

Найвідомішим представником роду був слуга кн. В.-К. Острозького Іван (Ян) Мотовило (п. між 1590 та 1597), син Григорія Мотовила та Ганни Ледухівської. Саме він був тим "інославним і прилукавим, любимим слугою" кн. В.-К.Острозького "Мотовилом", який на замовлення свого патрона написав відповідь на трактат П.Скарги "Про єдність Церкви" (1577). Судячи з листів кн. А.Курбського, належав до аріан (антитринітаріїв; див. також Аріанство). Був власником частини с. Ледухів і тримав у заставі від кн. Я.Заславського с. Закриниччя (обидва в Кременецькому пов. Волин. воєводства). Можливо, Івана Григоровича слід вважати тим "Іваном Мотовидловцем", який 1560 отримав від В.-К.Острозького на ленному праві спустошений татарами маєток Гуляники, що після його смерті дістався київ. земському судді Я.Аксаку і від поч. 17 ст. називався Мотовилівкою (нині села Червона і Велика Мотовилівки Фастівського р-ну Київ. обл.).

Рід Івана Григоровича продовжили його сини Василь Старший, Ян, Самуель і Василь Молодший Мотовили, нащадки яких іменувалися Беневичами-Мотовидлами.

Дж.: Центральний державний історичний архів України в м. Києві, ф. 21–22, 25–26.