Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф. МСТИСЛАВ ІЗЯСЛАВИЧ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mstyslav_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МСТИСЛАВ ІЗЯСЛАВИЧ, Мстислав-Феодор Ізяславич (р. н. невід. – п. 19.08.1170) – князь переяславський, луцький, волинський і київський. Старший син кн. Ізяслава Мстиславича київського і (здогадно) герм. принцеси. Одружився на поч. 1150-х рр. з донькою польс. кн. Болеслава III Кривоустого Агнесою. 1146 допоміг батькові забрати Київ у кн. Ігоря Ольговича, тоді ж Ізяслав Мстиславич посадив його у Переяславі Південному. Брав активну участь на боці батька в боротьбі за Київ з ростовським і суздальським кн. Юрієм Долгоруким 1146–52.

У перебігу війни з кн. Юрієм Долгоруким не раз втрачав Переяслав Південний, а 1152 утвердився в ньому. 1152 М.І. здобув велику перемогу над половцями. 1154 разом з батьком ходив проти галицького кн. Ярослава Володимировича, але вони зазнали поразки в битві біля Теребовля. По смерті Ізяслава Мстиславича (1154) подався на Волинь, до Луцька. 1155 Юрій Долгорукий, що вокняжився в Києві, обложив М.І. в Луцьку. М.І. утік до Польщі, наступного року повернувся з польс. військом, вибив свого дядька Володимира Мстиславича з Володимира (нині м. Володимир-Волинський) і вокняжився там. 1157 М.І. разом із дядьком смоленським кн. Ростиславом Мстиславичем, черніг. кн. Ізяславом Давидовичем і новгород-сіверським кн. Святославом Ольговичем зібрався в похід на Київ, але Юрій Долгорукий, проти якого вони збирались воювати, раптово помер. У Києві сів Ізяслав Давидович, М.І. повернувся до м. Володимир. У кінці 1158 у союзі з галицьким кн. Ярославом Володимировичем, смоленським кн. Ростиславом Мстиславичем і братами вибив з Києва Ізяслава Давидовича і поступився великокнязівським столом дядькові Ростиславу. 1159 той сів у Києві й дав М.І. "часть" у південній Рус. землі: Білгород, Треполь (нині с. Трипілля Обухівського р-ну Київ. обл.), Торчеськ. По кончині Ростислава Мстиславича (1167) київ. віче закликало М.І. посісти князівський стіл. Він уклав "ряд" (угоду) з ін. князями і вічем й при підтримці галицького кн. Ярослава Володимировича в травні 1167 став великим князем київським. 1168 М.І. розбив на берегах р. Орель (прит. Дніпра) половців і докладав зусиль, щоб об'єднати південнорус. князів для захисту торг. шляхів від степовиків. 12 березня 1169 коаліція князів під проводом сина владимирського і суздальського кн. Андрія Боголюбського (в якій першу роль відіграли черніг. Ольговичі) здобула і розграбувала Київ. М.І. знову пішов на Волинь. На поч. 1170 ненадовго повернувся до Києва, але з огляду на загрозу з боку київ. кн. Гліба Юрійовича і вишгородського кн. Давида Ростиславича знову від'їхав до м. Володимир, де й незабаром помер.

Дж.: Летопись по Ипатскому списку. СПб., 1871.