Бібліографічне посилання: Мацкевий Л.Г. МУКАЧІВСЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mukachivskyj_monastyr (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МУКАЧІВСЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР – монастир, що знаходиться на пн. околиці м. Мукачеве – Чернечій Горі. Заснований на рубежі 14–15 століть кн. Федором Коріятовичем як правосл. чол. монастир. Однак існують церк. перекази, згідно з якими ще в 12 ст. на Чернечій Горі оселилися ченці й діяв печерний монастир.

Монастир володів значними маєтностями, що їх подарували князі Коріятовичі та ін. феодали. З 15 ст. – центр реліг. та культ. життя заходу України, поширення слов'ян. писемності. При монастирі діяла богословська школа, перенесена 1776 до м. Ужгород і реорганізована в учительську семінарію, переписувалися богослужбові та повчальні книги. Будучи одночасно резиденцією мукачівського правосл. єпископа, монастир був не тільки духовно-просвітницьким, а й адміністративно-церк. центром, що сприяло зміцненню правосл. віри в краї. Одними з протоігуменів монастиря були укр. церк. історик Іоаникій (Базилевич) та археолог о.Василій (Пронін).

Перші будівлі монастиря не збереглися, а тільки ті, що були зведені в стилі бароко за проектом і під кер-вом архіт. Д.Раца (1766–82).

1646 була прийнята Ужгородська церковна унія. Для монастиря настали тяжкі часи. 1664 княгиня-католичка Софія Баторі остаточно виганяє правосл. єпископа Іоаникія (Зейкана) з монастиря та передає обитель унійному єпископові Петру (Парфенію). Тривалий час монастир перебував у володінні чернечого ордену василіан. 1946 переданий РПЦ (див. Московський патріархат) і почав діяти як жіночий.

Нині – діючий жін. монастир УПЦ (МП).