Бібліографічне посилання: Гуржій О.І. МУХИ ПОВСТАННЯ 1490–1492 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mukhy_povstannia_1490 (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МУХИ ПОВСТАННЯ 1490–1492 – масштабний збройний виступ селян кінця 15 ст. Очолюване селянином Мухою (за одними джерелами – українцем, за іншими – "волохом"; див. Волохи) повстання, почавшись у Молдові, швидко охопило Буковину і Галичину. Чисельність загонів Мухи сягала 9–10 тис., вони, за свідченнями сучасників, були добре організованим військом. До повстанців приєдналися місц. міщани й дрібна шляхта. 1490 були захоплені Снятин, Коломия, Галич, багато ін. міст і сіл, повстанці вирушили на Львів. Король польс. і вел. кн. литов. Казимир IV Ягеллончик оголосив посполите рушення і звернувся по допомогу до Тевтонського ордену. Під Рогатином повстанські загони були оточені й розбиті в бою з польс. військами. За деякими даними, Мусі вдалося втекти. 1491 повстанський рух на Буковині та в Галичині поновився під кер-вом Андрія Борулі (існує думка, що під цим іменем переховувався Муха). Біля Галича повстанці зазнали поразки, а А.Борулю схопили пани й незабаром стратили – скинули зі стіни Хотинського замку (див. Хотинська фортеця). 1492 знову під ім'ям Мухи діяв ватажок повстанців, загонам якого вдалося захопити значну територію Галичини. Згодом ватажка схопили й відвезли до Кракова, де той і помер у в'язниці.

Рад. історіографія традиційно трактувала М.п. як "антифеодальний рух", спрямований проти соціального, нац. та реліг. гніту. Поодинокі збережені джерельні свідчення не дають можливості провести достовірну реконструкцію перебігу та причин М.п., утім є підстави припускати, що, крім соціальної складової, повстання стало помітним фактором міжнар. політики та політ. інтриг європ. володарів. Тогочасні хроністи пов'язували початок повстання з політикою молдов. господаря Стефана III Великого – васала польс. короля Казимира IV Ягеллончика, який підбурював Муху до виступу проти польс. короля, оскільки той не захистив Молдавське князівство від зазіхань Османської імперії та Угорщини.