Бібліографічне посилання: Кот С.І. МУСІН-ПУШКІН Олексій Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Musin_Pushkin_O (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

МУСІН-ПУШКІН Олексій Іванович (27(16).03.1744–13(01).02. 1817) – рос. держ. діяч, історик, археограф, граф (з 1797). Член Петерб. АН (з 1789). Обер-прокурор Найсвятійшого Синоду (1791–95). Президент Академії мист-в (1794–99). Збирав і досліджував пам'ятки давньої писемності, археології та історії, нумізматичні збірки. Виявив і ввів до наук. обігу першу відому тоді давньорус. монету – срібляник вел. кн. київ. Ярослава Мудрого. Ініціатор й один з укладачів анкети Найсвятійшого Синоду щодо виявлення та опису стародавніх рукописів у церквах і монастирях. Відкрив Лаврентіївський літопис, список "Руської правди", "Повчання" Володимира Мономаха, "Слово о полку Ігоревім", "Книгу Большому чертежу" (див. "Большому чертежу книга") та низку ін. пам'яток 12–17 ст., які дослідив і опублікував. Автор істор. дослідження про розташування Тмутороканського князівства (1794).

Слід зазначити, що під час Війни 1812 при пожежі в Москві був втрачений примірник тексту "Слова о полку Ігоревім", який слугував основою для опублікованого М.-П. його варіанта. Тому дотепер серед науковців тривають дискусії щодо оригінального походження та автентичності цієї пам'ятки давньорус. літератури.

П. у м. Санкт-Петербург.