Бібліографічне посилання: Юренко О.П. МИХАЙЛИЧЕНКО Гнат Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mykhaylichenko_G_V (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИХАЙЛИЧЕНКО Гнат Васильович (27(15).09.1892–21.11. 1919) – політ. і держ. діяч, письменник, публіцист. Н. в с. Студенок Курської губ. (нині село у складі с. Миропілля Краснопільського р-ну Сум. обл.) в сел. родині. 1909 вступив до Дергачівської с.-г. школи під Харковом, виключений за участь в есерівському гуртку (див. Партія соціалістів-революціонерів). Був слухачем нар. ун-ту Шанявського в Москві. 1914 мобілізований до рос. армії, дезертирував, 1915 заарештований і засуджений до 6 років каторги та довічного поселення в Сибіру.

Вернувся в Україну навесні 1917. Створив і очолив Харків. орг-цію Української партії соціалістів-революціонерів, обраний членом ЦК УПСР, членом Української Центральної Ради, ЦК Селянської спілки, депутатом Всеросійських Установчих зборів. В УПСР займав найлівіші позиції, від літа 1917 – один із лідерів лівої інтернаціоналістської фракції т. зв. лівобережців.

Після розколу партії (травень 1918) увійшов до ЦК УПСР (боротьбистів). Організатор антигетьман. підпілля 1918, член Гол. революц. к-ту боротьбистів, один із провідних ідеологів партії. Після падіння гетьманату перебував у опозиції до Директорії Української Народної Республіки. 1919 – заст. голови Київ. нелегальної ради робітн. депутатів, співпрацював із більшовиками: член виконкому Київради та колегії Київ. ЧК (див. ВУЧК), член ВУЦВК. У травні 1919 – нарком освіти УСРР. За дорученням ЦК УПСР (комуністів-боротьбистів) займався революц. роботою у Зх. Україні.

Із серпня 1919 – в антиденікінському підпіллі Української комуністичної партії (боротьбистів), редактор її нелегального органу – газ. "Боротьба" в Києві. Заарештований денікінською контррозвідкою (див. Денікіна режим в Україні 1919–1920), разом з боротьбистами В.Чумаком та К.Ковалевою розстріляний конвоєм.

М. вів активну літ. діяльність. 1919 – один із фундаторів альманаху "Музагет" , редактор ж. "Мистецтво", альманаху "Зшитки боротьби". Серед опублікованих худож. творів – збірка "Новели", автобіографічна повість "Історія одного замаху", мініатюри й новелістична повість імпресіоністично-символістичного характеру "Блакитний роман".