Бібліографічне посилання: Мордвінцев В.М. МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mykhaylo_Fedorovych (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ (22 (12).07.1596–23(13).07.1645) – рос. цар, родоначальник династії Романових. Син боярина Федора Романова (від 1619 – моск. патріарх Філарет). Обраний на трон земським собором 3 березня (21 лютого) 1613. За М.Ф. провідну роль в управлінні д-вою відігравали його близькі родичі (1619–33 правив фактично його батько), але уряд багато питань вирішував із земським собором, який збирали десять разів. За правління М.Ф. сформувалося й одержало подальший розвиток кріпацтво, розширилося поміщицьке й монастирське землеволодіння і зросло оподаткування населення. На початку царювання М.Ф. його уряд, щоб вивести розорену країну з війни (див. Смутний час, також Польсько-московська війна 1617–1618), уклав Столбовський мир 1617 зі Швецією і Деулінське перемир'я 1618 з Польщею. 1632–34 він вів невдалу війну з Річчю Посполитою (див. Польсько-московська війна 1632–1634), в якій на боці польс. військ воювали укр. козаки на чолі з гетьманом Т.Орендаренком. Розширення території д-ви відбулося за рахунок подальшого захоплення Сибіру. М.Ф. був двічі одружений: 1624 – з Марією Володимирівною Долгоруковою (померла через 4 місяці), 1626 – з Євдокією Лук'янівною Стрешньовою; старший син від другого шлюбу – цар Олексій Михайлович.