Бібліографічне посилання: Головченко В.І. МИХАЙЛОВ Леонід Дмитрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mykhaylov_L_D (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИХАЙЛОВ Леонід Дмитрович (1884 – р. с. невід.) – громад. і політ. діяч, дипломат, член Української соціал-демократичної робітничої партії. 14 серпня 1917 – 18 березня 1918 – товариш (заст.) ген. секретаря (нар. міністра) праці в урядах В.Винниченка і В.Голубовича, 19 березня – 29 квітня 1918 – керуючий мін-вом праці УНР; 26 грудня 1918 – 11 лютого 1919 – в. о. міністра праці в уряді В.Чехівського. Восени 1919 – 1920 – радник, заст. голови Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Польщі, виступав речником курсу С.Петлюри за воєнно-політ. союз із Польщею й брав активну участь у виробленні Варшавського договору 1920; 1921–22 – голова дипломатичної місії УНР у Варшаві. Від 1922 працював у луцькому Українбанку, 1939 репресований, подальша доля невідома.